Я переглядала фотографії з Gliniada. Я помітила одну, яка привернула мою увагу своєю красою та незвичайністю.
На передньому плані — красива жінка в профіль, замріяно дивиться вдалину й тримає в руці троянду. На задньому плані Глиняні люди — чоловіки та жінки, що притулилися до стіни, — є тлом для дівчини. Вона йде вперед, не звертаючи на них уваги. Її інакшість та екзотичність — герої цього знімка.
«Надзвичайна сірість», — сказав хтось про Глиняних людей. «Карнавальна сірість», — кажу я.
Вони крокують у парадах, убрані в глиняні маски, які оригінально вкривають не лише їхні обличчя, а й усе тіло. На них чудово дивитися, на фотографіях вони мають неперевершений вигляд, створюють метушню. Вони помітно вирізняються в будь-якому натовпі. Можуть розігрувати сцени, вибудовувати композиції. Уже самим виглядом вони надзвичайно експресивні, а коли ще щось виконують, починають створювати навколо себе сценічний простір.
Карнавали середньовічної Європи у Венеції, Кельні чи Ніцці мали одну дуже важливу мету, і це була не промоція міста й не просто розвага. Йшлося про психологічне зняття маски. У феодальному суспільстві соціальні ролі були сталими. Відірватися від них, перетворитися на когось іншого можна було лише під час карнавалу. Карнавал був запобіжним клапаном, способом випустити пару зі суспільства, жорстко закутого в корсет.
Бути Глиняною людиною — надзвичайно сірою — означає бути кимось іншим, оригінальним; це можливість зіграти божевільну, навіжену роль у контрольованих умовах і в межах вуличних парадів.
Обличчя, вкриті глиною, цікаві, небанальні, ексцентричні. У глиняному костюмі можна дозволити собі шалені витівки, побути кимось іншим, привернути до себе увагу, стати об’єктом спостереження, захоплення, коментарів і фотографування. У сучасному світі таблоїдів можна самому стати зіркою. А ще — отримати задоволення від перебування в оригінальній групі, представлення незвичайних, мистецьких, особливих і прекрасних ідей та подій. Gliniada — це форма театру, карнавалу, перформансу. Можливість самовираження, яку дає Gliniada, — ласий шматок для всіх, хто втомився від монотонності повсякденності, для людей з уявою та оригінальними ідеями. Це також форма певного соціального бунту, провокації. Ці напівоголені тіла, кумедні пози можуть спровокувати ханжів і моралізаторів. Закостеніле суспільство, яке мислить шаблонами, можуть сколихнути Глиняні люди, що кепкують із умовностей.
Усе це дає нам Gliniada. Чи рекламує вона місто? Якщо правильно розіграти це з маркетингового погляду — так. Якщо поширити ідею навіженого глиняного карнавалу на всю Польщу, що я кажу — чому б і не на Європу? Якщо атмосферу, чарівність, можливість долучитися до спільної шаленої забави розпорошити, наче вірус, назва міста, пов’язана з Gliniada, стане впізнаваною.
Але передусім Gliniada — це авторська, творча ідея та небанальна подія, що дає змогу кожному долучитися до забави, а кожен може творити її сам, додати власну ідею, позу, вбрання, самого себе. Одягнувши глиняну маску, переступаєш поріг буденності й починаєш бути кимось екзотичним. Можна реалізувати себе в іншій площині, в іншому просторі.
Gliniada як явище має величезну силу. І народилася вона в Bolesławiec. Це найважливіше, і про це слід пам’ятати.
Grażyna Hanaf