Напередодні річниці Варшавського повстання на вулицях Bolesławiec, міста на польсько-німецькому кордоні, з’являються плакати німецькою мовою. З них випливає, що поляки вбивали німців після завершення Другої світової війни. Тепер — погрожують написи — машина правосуддя Європейського Союзу постане перед судом над поляками.
Під одним дахом
Польща стала членом об’єднаної Європи. Кордони між нами та західними країнами поступово стають менш відчутними. Ми прагнемо уніфікації права, економіки, науки та суспільних звичаїв, хоча платимо за це дуже високу ціну.
Однак статус члена Союзу накладає певні обов’язки не лише на нашу країну. Усі європейські держави однаковою мірою пов’язані союзом, який вимагає взаємної поваги до національних цінностей, історії та культури кожної країни.
Але чи не зітреться разом із вступом Польщі до Союзу, крім кордонів, також історична правда? Чи є шокуюча витівка німецької молоді лише витівкою, чи, можливо, вона свідчить про проблему, що зростає і яку не вдасться розв’язати без рішучої співпраці Польщі та Німеччини? Чи можна взагалі, не розпалюючи ненависть, відкрито говорити про нелюдський кошмар Другої світової війни та народи, які несуть відповідальність за цю війну?
Дивіться також
Плакати брешуть про польські післявоєнні злочини