Директорку Музею ім. Адама Міцкевича у Вільнюсі та поета, прозаїка, який веде Поетичний клуб при музеї, до нашого міста запросила Józefa Witas. Вони дуже сподобалися жителям Болеславця. Після лекції із зали пролунала низка допитливих запитань.
Ведучий зустрічі Tadeusz Samborski підкреслив, що важливим питанням є те, наскільки польські творці стають надбанням інших народів. Адже їхня творчість має універсальне звучання. Цікавим фактом можна вважати те, що не лише поляки й литовці дуже цінують нашого поета. Як виявилося, посол Білорусі в Польщі є ініціатором встановлення в центрі Мінська пам’ятника Адаму Міцкевичу. Тоді із зали одразу пролунала звістка, що Лукашенко в Новогрудку дозволив собі назвати Міцкевича великим білорусом. Tadeusz Samborski закликав не позбавляти інші народи права пишатися тим, що поет народився на територіях, які нині лежать у межах їхніх кордонів.
Поет Wojciech Piotrowicz прокоментував цю дискусію жартівливою думкою: «Міцкевич — не ковбаса, це не хліб. Його не можна поділити між народами». Знавець і дослідник творчості Міцкевича вважає, що поет завжди був поляком, вважав себе таким, і ніщо цього не змінить — навіть запис у білоруському культурному словнику, де сказано, що Адам Міцкевич — великий білоруський поет, який писав польською мовою про литовців.
(інформація GH)