Пан міністр Henryk Goryszewski з Канцелярії Президента РП, відомий широкому загалу тим, що від імені президента їздить країною та вручає військові, а дуже рідко — ветеранські прапори, побував із такою місією в середині лютого в Jelenia Góra. Тамтешня ветеранська організація, що об’єднує солдатів NSZ (Національних збройних сил), удостоїлася честі отримати прапор із рук пана міністра H. Goryszewski, який здійснив цей акт від імені Президента РП.
І не було б у цьому нічого особливого, якби не одна тема у виступі пана міністра... Отож він сказав приблизно так, цитую з пам’яті:
«Слава вам, солдати NSZ, які воювали (...) і були першими польськими солдатами, що ступили на землю Нижньої Сілезії та повернули її Матері-Батьківщині (...)»...
Отже, не солдати польської II армії, яка з Wrocław пройшла через Bolesławiec у марші на фронт, що тоді знаходився над Лужицькою Нисою... позначаючи маршрут могилами полеглих... лише на землі Bolesławiec під час маршу на фронт або повернення з війни до країни загинуло їх близько 40.
Який стосунок формування NSZ мало до Нижньої Сілезії, пан міністр уже не сказав. А такий, що славетна бригада «Świętokrzyska» NZS, якою командував полковник «Bohun», приїхала німецьким залізничним транспортом, зі зброєю в руках. Залізничний транспорт їм надали німецькі війська та виставили охорону з німецьких жандармів, щоб, боронь Боже, під час проїзду через Нижню Сілезію якийсь німецький підрозділ не прийняв їх за ворогів і не побив...
За таких обставин і виникли зв’язки NSZ із Нижньою Сілезією, а сталося це взимку 1944/45 року, адже інакше цю бригаду розбили б радянські війська, які 12 січня 1946 року розпочали Вісло-Одерську операцію.
На завершення хочу нагадати, що в номері нашого видання за лютий 1994 року на сторінці 6 була опублікована стаття пана Arkadiusz Urban під назвою «Хто першим воював за кордон на Одері та Нисі і за Bolesławiec у Польщі». Пан Urban доводив, що землі над Одером і Лужицькою Нисою, а також Bolesławiec, повернулися до Польщі завдяки Національним збройним силам, які вимагали повернення цих земель у часописі «Szaniec». Один Бог знає, чому редакція під цією статтею розмістила військове кладовище, де поховано прах майже 5 тисяч солдатів II армії, у Zgorzelec...
Кажуть, хтось передав редакції полемічну статтю з аргументами пана A. Urban, але редакція не виявила ласки опублікувати цей текст. Чи не означає це, що вона схвалювала погляди Автора тексту в особі пана A. Urban?