Надзвичайно важливим чинником, що визначає позитивне втілення євангельських засад у повсякденному житті, є тверезість. Дотримання алкогольної абстиненції важливе для кожної спільноти — від родини, через парафію, і до національної чи державної спільноти. Кожен член спільноти, який володіє цією чеснотою, здатен правильно користуватися дарованим йому розпізнаванням морального добра і зла, а також має можливість втілювати його в життя. Так зрозуміла тверезість стає цінністю, на якій формується моральна досконалість особистості людини.
Істотне значення, яке тверезість має для релігійного та морального життя, зумовило потребу поширення серед парафіяльної спільноти антиалкогольної позиції, особливо під час урочистостей, пов’язаних із прийняттям святих таїнств.
Першою дією душпастирів у цьому напрямку був організований 28 лютого — 6 березня 1971 року Тиждень молитов за тверезість народу. Протягом семи днів на вечірніх святих Месах виголошувалися науки, покликані привернути увагу вірних до зла алкоголізму, що поширюється. Крім того, у п’ятницю відбулася спокутна Хресна дорога, а в суботу — благальне богослужіння до Матері Божої Неустанної Допомоги, щоб вона врятувала весь народ від потопу пияцтва. На завершення тижня багато парафіян різного віку присягнули на повне утримання від алкоголю на певний час або на все життя.
Абсолютне утримання від тютюну й алкоголю до вісімнадцятирічного віку щороку присягалися дотримувати всі діти в день свого Першого святого Причастя — перед виставленими Найсвятішими Дарами та в присутності своєї родини. Однак ця обітниця мало чим могла допомогти, якщо урочистості Першого Причастя нерідко перетворювалися на пиятику, тоді як відсторонена дитина швидко втрачала цінності, які священники з великими зусиллями намагалися в ній прищепити. Незабаром о. прелат Edward Bober, який катехізував дітей, що готувалися до Першого Причастя, почав вимагати від батьків тверезої поведінки, проявом якої було зобов’язання організувати урочистість Першого Причастя без уживання алкоголю та більше зосередитися на її духовному переживанні. Під час передпричастяної зустрічі батьки в присутності о. декана зобов’язувалися дотримуватися тверезості, подаючи письмову заяву такого або подібного змісту: «Беручи на себе відповідальність за релігійне виховання своїх дітей, як католицькі батьки ми зобов’язуємося перед сумлінням, що домашню урочистість у день Першого святого Причастя своїх дітей організуємо без алкоголю».
На дотримання наведених вище обіцянок вказують добровільний характер обітниці та власноручний підпис батьків. Натомість їхня кількість залежала від числа дітей, які того року приступали до Першого святого Причастя, і була такою:
Спираючись на наведене вище зіставлення, можна стверджувати, що кампанія за тверезість, яку пропагували душпастирі парафії, хоча спочатку й наштовхувалася на певний опір з боку батьків, наприкінці розглядуваного періоду значно посилилася, що свідчить про позитивну позицію вірних. Слід також додати, що подібні кампанії за тверезість проводилися і в межах підготовки до інших таїнств, але результати цієї діяльності порівняно з вищезазначеними були меншими.
Позицію тверезості можна було також помітити у католиків, які добровільно на певний час відмовлялися від уживання алкоголю. До книги тверезості записалися 194 особи, присягнувши на алкогольну абстиненцію на період Великого посту, Адвенту, до моменту укладення шлюбу або в робочий час.
Отже, зрештою можна сказати, що справа утримання від алкоголю та тверезості в парафії MBNP сприяла захисту цінностей, які впливають на релігійне й моральне життя людини.