Онукові 13 років, і він вступає у складний період дорослішання. Час остаточного формування життєвої позиції. Коли я подарував йому візитівку, між нами зав’язався повчальний діалог щодо неї:
—Дивись, викривлена композиція, неточне оформлення написів, надто широкий відступ, вільний простір. Можна було зробити краще...
—Невже ти справді не бачиш у ній жодних переваг?
—Ну, ні, виглядає непогано: літери мають гарну форму, усе читабельне, містить основну інформацію, функції, адреси, її прикрашає кольоровий герб Bolesławca. Але могла б бути ще гарнішою.
Як у кривому дзеркалі, у цій розмові відбивається сучасна польська дійсність. Одна позиція — це тотальна критика (критиканство), засудження й агресія щодо всього та всіх. Друга позиція — рефлексивний погляд на зміни об’єктивності: помічати хороші сторони життя, позитивні цінності. Адже кожна медаль має дві сторони. І останнє зауваження: те, що можна пробачити підліткові, так само дратує й викликає спротив у словесному неконтрольованому самовираженні дорослих. Варто про це пам’ятати.