Шановна редакціє, я є вашою читачкою вже два роки (...). Я народилася в січні 1948 року, мій батько був у Bolesławiec уже в 1945 році — як мені здається, він був першим піонером нашого міста. Як інженер мостів і доріг — наскільки я знаю з розповідей знайомих батька (які вже померли), — він від світанку до ночі працював над відбудовою доріг і мостів. Він помер у листопаді 1949 року й похований на старому кладовищі, у цій алеї, де розташовувалися могили Невідомого солдата.
Наскільки пам’ятаю, коли я відвідувала могилу батька, поруч із його могилою в напрямку алеї було вісім могил, які ми завжди прибирали з матір’ю. Нині ці могили зрівнялися із землею, лише могила мого батька підтримується в належному стані. Мати казала нам, що тут лежать військові. У пам’ятному для мене 1984 році — після ексгумації солдатів — я побачила жахливу картину: розкидане каміння (один камінь лежав на могилі батька), ніби після бомбардування. Ми мусили все це прибрати. Мені здається, що хтось відповідав за цю безглузду ексгумацію. На цьому кладовищі лежить багато співвітчизників, які прожили недовго, бо — як і мій батько — втратили здоров’я в таборах і на війні.
До складу міської влади не входять люди, які народилися тут, це прибульці з різних куточків країни, і їхнє серце не болить так, як моє. Кладовище досі існує, бо я не маю коштів на перенесення праху батька, оскільки з 1980 року живу на пенсію по інвалідності. Я хотіла б, щоб ці панове зрозуміли мою ситуацію й переживали мій біль, коли я дивлюся на все, що сьогодні відбувається з цим кладовищем.
Дякую за цю статтю.
Barbara Suszek
(у дівоцтві Matejko)
проживаю за адресою: вул. Chopina 3/7