Напоєне молоком, із життям собаки
село але взуття
святкові черевики танцю і вервиці
стерті ліктями й теплим подихом
перед недільною дорогою гостинцями зерна
Ще вчора батько день ставив на ноги
піднятий відрами криничної прохолоди, дубовим стовбуром у дровітні, у продірявленому черевику, у жниварській шапці «Щасти Боже» — на мандрівку селян
Сьогодні псалом із солом’яних стріх, скуйовджених вітром, несений хрестом дідів у колядах і піснях, виводить Gloria старим гніздам у кронах голосом дзвона, як серце дитини й селянина