На околиці нашої ґміни, у Старій Олешній, живе один із найцікавіших мешканців Болеславецької землі — Ryszard Adam GRUCHAWKA.
Він народився в Болеславці сорок п’ять років тому. Дитинство та юність не належали до найщасливіших. Частково — також з його власної вини. Закінчив лише початкову школу. Рано почав працювати. Брався за різну роботу. Був польовим робітником, працівником корівника, муляром, столяром, оператором важкої техніки, шахтарем у Мідному басейні. Тим часом «відбув» військову службу. А тепер?
Утримує себе працею в лісі, він лісоруб. Не склалося в нього і в особистому житті, але попри це без жалю до себе каже: «я ніколи не скаржився і не скаржуся, те, що я пережив, навчило мене відрізняти краще від гіршого».
Писати він почав у сімдесятих роках, «часто зараховуючи себе разом із текстами до певної шухлядки». Він переконаний, що з віршами буває так само, як із днями, які вдалося пережити або які людина переживає, — вони бувають гіршими або кращими. Натхненням для письма є повсякденність, її світлі й темні сторони. Гостре спостереження за навколишньою дійсністю, а передусім за поведінкою людей. Іноді це смішне оголошення в автобусі, поведінка товариша за кухлем пива, а іншим разом — пані, яка просить віршоване присвячення, чи замурзаний хлопчина, що пропонує продати порожню пляшку. Він послуговується простою, але надзвичайно зрозумілою польською мовою. Прагне «достукатися» до кожного читача.
Його вірші друкувалися в «Kulturze», «Miesięczniku Literackim», «Przeglądzie Kulturalnym», «Karkonoszach», «Nowinach Jeleniogórskich» та у приватному вроцлавському літературному квартальнику «W kręgu Kieszkówki».
Він сподівається, що незабаром вийде вже третя збірка його віршів. Однак для нашого поета це не найважливіше. Дохід від публікацій, радше символічний, не визначає рівень його життя. Він пише тоді, коли має на це бажання. Часто наголошує, що «найважливіше — до кінця залишатися людиною, а поетом можна бути десь усередині»!