«Уже сама природа – надзвичайно буйна – та клімат – м’який, теплий, тропічний – створюють оптимальні умови для занять еротикою в Індії; це різновид східної молитви, у якій жіноче тіло є жертовним вівтарем. Основною ідеєю індуїстських вірувань із найдавніших часів була і є божественність сексу; його існування – прояв творчої енергії, яка створила світ і стимулює його подальший розвиток. Адже саме Індія є батьківщиною найвеличнішого трактату про мистецтво кохання – «КАМАСУТРИ». Це також два основні культові символи індуїзму – лінга та йоні, які є в кожному домашньому чи храмовому вівтарі. На цих домашніх місцях поклоніння – вівтарцях – і донині приносять у жертву рис, квіти, запалені оливкові лампи. Їх змащують маслом і молоком, фарбують червоною фарбою, покривають металевою фольгою.
Індія – країна контрастів: тут поклоняються не лише священним коровам, вуликам і стовбурам дерев, окремим колонам, а навіть мурашникам як уособленню лінги. Атмосфера еротики наповнює палаци багатіїв і такою самою мірою сільські, убогі хатини…»
Це уривок із об’ємного щоденника мешканки Bolesławiec, яка чверть століття прожила в Бомбеї як дружина індійського інженера, мандруючи вздовж і впоперек величезного субконтиненту. Уже незабаром – перша частина захопливих спогадів.