Прогрес творять люди неординарні, динамічні, неспокійні, навіть суперечливі. Пані Стася є взірцем лагідності, спокою, толерантності й випромінює тепло, сердечність, доброту. А проте вона розбудовує прогрес, авторитет і добру репутацію Молодіжного будинку культури в Болеславці, принаймні у сфері розквіту тут дитячого мистецтва та образотворчого мистецтва в широкому розумінні. Інакше й бути не може, адже сам майстер Станіслав Виспянський дозволив закладу носити своє ім’я як ім’я покровителя.
Відзначмо в хронологічному порядку лише важливіші факти — успіхи образотворчої студії. 1970–1976 роки: нагорода на Міжнародному конкурсі образотворчого мистецтва Палацу молоді у Варшаві, відзнаки й дипломи, здобуті за роботи, надіслані до Аргентини. Що важливіше — багато учасників занять і випускників студії склали іспити до мистецьких вищих навчальних закладів: Czesław MATYJEWICZ (PWSSP Wrocław), EUGENIUSZ MINCIEL (PWSSP Wrocław), ELŻBIETA WOŹŃIEWSKA (ASP Kraków, ASP Berlin), JANUSZ MONIATOWICZ (FAMU Praga), BOGDAN NOWAK (студія гриму у Варшаві, Міжнародна школа пантоміми Марселя Марсо в Парижі, нині асистент великого французького майстра).
У наступні роки вроцлавський мистецький виш приймає нові таланти, які розквітли під майстерним наглядом пані Стасі: Zbiegniewa ZIELIŃSKIEGO, Wojciecha JADACHA, Mariusza OCHOCKIEGO, Arkadiusza PASZYŃSKIEGO і Grzegorza GRESZCZUKA. Потім на факультет архітектури Вроцлавської політехніки вступлять Renata BITOWSKA, Eryka PANSTER і Katarzyna KUBIAK, а Agnieszka TWERD обере історію мистецтва в KUL у Любліні. Паралельно прибувають успіхи й трофеї, здобуті наймолодшим поколінням вихованців у конкурсі «Світ індіанців очима дитини»: лауреатами стають Ewa KRAŚKÓW (9 років) і Kamil PYTLIŃSKI (7 років). Останній автор також здобуває спеціальну нагороду в конкурсі «Болеславець — це також моє місто».
У торунському конкурсі образотворчого мистецтва (організованому за сприяння Посольства Колумбії в Польщі) під назвою «Світ Гарсії Маркеса» нагороди здобувають: L. SOKOŁOWSKA, T. JOP, J. WIECZOREK, K. KOCZOŃ, а відзнаки — ще 7 осіб. Творцям від 5 до 15 років, але масштабом таланту й професійними навичками вони залишили далеко позаду тисячі суперників. Ще настає черга відзнак із Бидгоща та експонування там кільканадцяти вдалих робіт, що походять із міста над Бобром.
Уже 1994 рік і конкурс у Шведті (Німеччина). Нагороджені: K. PYTLIŃSKI, T. JOP, M. FARYS, E. KASKÓW та її сестра Marta, L. SOKOŁOWSKA, не рахуючи 3 відзнак. «Моя улюблена казка» завершується воєводським успіхом Olgi MARCINKOWSKIEJ і Karoliny ZIMNIAK, а міжнародний торунський конкурс «Барви дружби» — дипломом, присудженим Magdzie JOP. Європейський шкільний конкурс’94 — це лауреати Ali DRYJSKIEJ, Karoliny ZIMNIAK і Łukasza PIETRASZKIEWICZA. Вони та ще 4 молоді художники отримали спеціальні дипломи міністра народної освіти. Серед 20 учителів з усієї країни, відзначених з цієї нагоди керівником освітнього відомства, була STANISŁAWA WOJDA-PYTLIŃSKA.
Настає черга конкурсу «Болівар і Тадеуш Костюшко — герої свободи» за участю Посольства Колумбії. 8-річний Kamil PYTLIŃSKI отримує нагороду Посла Іспанії в Польщі, а відзнаку присуджено Martynie FARYS. Додаймо ще 5 дипломів за участь у виставці. Це ювілейний рік 40-річчя MDK і час ретроспективної виставки вихованців студії: Renaty BITOWSKIEJ (студентки PWSSP), Mirosława GRZESZCZUKA (асистента PESSP Wrocław), Krystyny HYPLAK -Dovai (Франція) — учениці художниці Jolanty AJLIKOW-CZARNECKIEJ, Wojciecha JADACHA (диплом PWSSP), Jana KRIGERA (непрофесійного художника), Janusza MONIATOWICZA (диплом FAMU-Praga), Bogdana NOWAKA (Париж), Mariusza OCHOCKIEGO (диплом PWSSP), Małgorzaty KOCHMAN-SIDOROWICZ (вчительки дошкільного виховання), Agnieszki TWERD (випускниці історії мистецтва KUL), Zbigniewa ZIELIŃSKIEGO (диплом PWSSP) і дипломантки в Гданську, нашої героїні Stanisławy WOJDA-PYTLIŃSKIEJ.
Опис цьогорічних успіхів залишаю для іншої нагоди. Місту над Бобром пощастило на неординарних людей, які широко прославляють його ім’я. Скромних, працьовитих, талановитих, але таких, що уникають слави й розголосу. Захоплених працею, діяльністю, художньою творчістю, чутливих і духовно багатих. Тих, хто любить дітей, світ, інших людей, без претензій, але водночас непересічних, гідних найвищої поваги, визнання, прийняття, підтримки. Таких, як пані Стася.
І ще дуже особисте враження. Коли я з репортерським блокнотом у руці переступив поріг образотворчої студії MDK, учителька підготувала мені незвичайне привітання, звернувшись до вихованців:
— Подивіться, діти, нас відвідав мій професор, який колись навчав мене рисунку й живопису...
Це привітання зворушило мене. Хто ще пам’ятає, що в Болеславці існувала єдина в країні малярська студія зі справжніми мольбертами, у якій молоді адепти мистецтва йшли слідами Матейка? Адже саме ця школа першою в колишньому повіті та в Польщі отримала горде ім’я живописця історії народу, а це зобов’язувало. Що саме тут відбувся перший у Нижній Сілезії курс для вчителів-художників з усього регіону, завершений прекрасною виставкою кількох сотень робіт, що оспівували мальовничу красу міста над Бобром?
Пані Стася тоді ще була ученицею. Але в розквіті мистецького й педагогічного таланту вчительки я маю більше ніж скромну участь. Усім, чого вона досягла, завдячує сама собі, своїй працьовитості, пристрасті до творчості, багатому поєднанню психологічних рис, винятковій чутливості до краси. Це об’єктивна істина, яку неможливо підлаштувати під кон’юнктурні асоціації чи думки.
Підсумком есе нехай стане власноручний напис, який у каталозі своїх живописних робіт залишив колишній вихованець і учень Z. Zieliński: «Дуже симпатичній пані Стаcі, моїй учительці, на знак вдячності — з побажаннями щастя». Тепло, по-сімейному, сердечно й прекрасно висловлена думка. Кредо, надзвичайно доречне у своєму контексті.
P.S. У попередній частині есе компіляцію замінила — не з моєї вини — комплікація, а це цілком змінило зміст речення. Перепрошую.