З нагоди ювілейних спогадів варто нагадати про постать професора Тадеуша Шафрана, який уже в червні 1945 року прибув із Кракова до Болеславця, щоб зайнятися зруйнованою керамічною промисловістю, адже ще до війни він займався створенням і розвитком керамічних осередків у різних місцях країни. Випускник Краківської академії образотворчих мистецтв і німецької вищої керамічної школи в Голі поблизу Кобленца, уже в 1913 році він викладав кераміку в краківській школі художньої промисловості у Ваймарі та обіймав посаду керівника керамічного відділу. Захоплений ідеєю поєднання гончарства з художньою освітою працівників, зайнятих як керамісти, він мандрував різними керамічними осередками, щоб своїми знаннями й досвідом якнайкраще служити збереженню місцевих традицій. Працював у Кросно, Дрогобичі, у Кракові, де створив школу, яка готувала чудових фахівців, котрі згодом реалізували себе у відомих керамічних осередках у Цмелеві, Ходзежі, Лисій Ґурі та Закопаному. У Ракові проводив курси художньої кераміки для ремісників-гончарів Віленського та Новогрудського воєводств. У Цешинському Струмені заснував зразкову гончарно-кахлярську майстерню та керамічну школу, щоб урятувати забуті традиції народного гончарства в цьому регіоні.
Проєкти Професора та його учнів були відомими й високо цінувалися, зокрема на довоєнній паризькій виставці.
Свою поїздку до Болеславця він описував у листі до родини від 7 липня 1945 року: «Я їхав до Легниці майже тиждень у вагоні для худоби, легко можете собі уявити. У Легниці пробув два дні, а автомобілем доїхав до Болеславця. Тутешня Сілезія дуже красива. Болеславець був би чудовим, якби не руйнування. (...). Для кераміста тут, відповідно, буде справжній рай. Тут є маленькі майстерні, великі та величезні фабрики — усе зупинене, частково згоріле, машини демонтовані й вивезені».
Після проведення хімічних аналізів болеславецьких глин він розробив план організації керамічної промисловості з урахуванням профілю виробів (вишукана кераміка — біла господарська, коричнева кераміка, біла санітарна кераміка, декоративна кераміка), план відбудови та запуску видобутку глин у Болеславецькому й Львувецькому повітах, а також план організації керамічного навчального осередку на рівні середньої професійної школи. Свої спогади про наше місто він записав у Кракові 5 лютого 1955 року, а помер 2 грудня 1955 року. У Болеславці він перебував із 1945 до 1950 року, а на знак визнання заслуг перед Болеславцем Професора призначили головою Міської національної ради. На жаль, погіршення стану здоров’я обмежувало активність людини, захопленої керамікою.