Влодзімєж Ковальський: Гей там, на кордоні — від Сейнів до Поділля...
Хотілося б сказати: чуже вихваляєте, а свого не знаєте. Я знаю Влодека вже кілька десятків років, усі ми знаємо Його як редакційного Колегу, а ще більше — як енергійного, динамічного діяча Спілки комбатантів РП, громадського активіста, людину дії, оповідача, поляка-патріота, емоційно пов’язаного із західними окраїнами Речі Посполитої, де він опинився одразу після війни як військовий поселенець. Його біографію не потрібно прикрашати: він був фронтовим солдатом, має звання полковника WR, є справжнім літописцем вітчизняної історії, людиною-легендою, назавжди вписаною до літопису міста над Бобром завдяки наполегливій органічній праці, а не вигаданим розповідям про визначні заслуги. Працьовитий, сміливий, справедливий, вічний шукач правди, надійний, усюди залишає навколо себе слід оригінальності й неповторності, постійно в русі, раб допитливості, вивчення подій, пов’язаних із людською долею, історією місцевої спільноти, а також історією рідної країни. Такої багатої й неповторної біографії вистачило б на кілька людських життів, але Влодека неможливо скопіювати: він завжди залишатиметься незвичайною особистістю, буде неповторним, унікальним, оригінальним. Важко передбачити його реакції: він знову здивував нас багатою і прекрасною сагою про історію 24-го батальйону Корпусу охорони прикордоння «Сейни»
У посвяті книги читаємо: «На вшанування солдатів КОП “Сейни” та батальйону КОП “Делятин”, які виявили свій патріотизм до нашої Батьківщини на прикордонній службі, на полях битв вересня 1939 року та на всіх фронтах Другої світової війни; полеглим, закатованим у німецьких і радянських катівнях, померлим і живим — у 70-ту річницю створення Корпусу охорони прикордоння — автор».
Процитуймо синтез біографічної довідки, розміщеної на обкладинці книги. «Темою дослідження є історія батальйону КОП “Сейни”, показана на широкому історичному тлі. Автор представив важливу роль батальйону в охороні кордону з Литвою та його бої на полях битв вересня 1939 року — головним чином із загарбницькою радянською армією.
Історія батальйону є важливим елементом історії та польських національних традицій усього августівсько-сейнсько-сувальського регіону. Автор виріс на кордоні з Литвою, де солдати КОП несли жертовну службу, у родинному домі батька — солдата I Литовсько-Білоруської дивізії, а після війни — учителя й діяча територіального самоврядування на Наднім’ї. Постійними гостями родинного дому були офіцери та підофіцери КОР. Автор був свідком як мирної служби, так і боїв підрозділів КОП із Радянською армією, тому викладені в книзі питання близькі йому з дитинства та пов’язані з потужним переплетінням його патріотичних почуттів. Він був змушений зняти мундир кадрового військовослужбовця, коли міністром оборони став маршал, надісланий із Москви.
Він оселився на західних землях, де почав нове життя. Створив родину, після жовтневих перетворень 1956 року став економістом на керівних посадах у банківській сфері.
Його другою малою батьківщиною замість втраченої на Наднім’ї («Люди сьогодні тужать за батьківщиною, а замість неї їм надають державу. Батьківщина органічна, вросла в минуле, зігріває серця, як власне тіло. Держава механічна. Батьківщина — це Уельс, Бретань, Гуцульщина...» — Чеслав Мілош) став регіон над Чорною Ганьчею, Августівським каналом і Роспудою. Тут понад 40 років він безперервно проводив усі літні місяці.
Результатом пізнавального зацікавлення цим регіоном стали сотні газетних публікацій автора. В останні роки — на теми, які раніше були заборонені: про бої підрозділів Армії Крайової. Разом із д-ром габ. Чеславом Гжеляком вони написали «Кодзювці 1939», видану 1992 року «Беллоною», про бої 101-го уланського полку над Німаном. Він також є ініціатором і співавтором телевізійних фільмів, показаних у програмі I: «Північна оповідь», «Я посіяв зелену руту» та «Дороги до Польщі».
«Один із лауреатів загальнопольського конкурсу “Сувальщина в моїх спогадах”. Активно працює у Спілці комбатантів і колишніх політичних в’язнів. Є членом Товариства членів АК — табірників. Підполковник запасу, нагороджений офіцерським і лицарським хрестами ордена “Polonia Restituta”, Хрестом доблесті, Хрестом Армії Крайової, Партизанським хрестом та іншими хрестами й медалями».
На цьому біографічна довідка закінчується. А що можна написати про книгу? Захоплива за змістом, вона містить безліч фотографій, репродукцій документів і світлин, навіть карикатури. Затягує, мов наркотик... Говорить правду про минулий час, учить любові до Батьківщини. Талант оповідача перебуває в цілковитій гармонії з допитливістю та об’єктивністю історика. Рідкісний це випадок у сучасній науково-популярній літературі.
Бажаємо Вам, пане полковнику, подальших успіхів на письменницькій ниві. Можливо, цього разу Ви врятуєте від забуття ще один розділ багатої біографії, присвячений Повернутим землям і зародженню польськості в нашому прекрасному місті над Бобром? Щиро бажаємо Вам подальших — таких само прекрасних і великих — досягнень. Прийміть вітання.
Влодзімєж Ковальський — «Гей там, на кордоні — від Сейнів до Поділля...». З історії 24-го батальйону Корпусу охорони прикордоння «Сейни». Сейни, 1995. Вид. Міський осередок культури Сейни. 208 с.