Посилаючись на нотатку пана Мілецького в останньому жовтневому, 95-му номері «Голосу», під назвою «Bunzlau означає Болеслав», хочу, спираючись на досить широке знання історичних матеріалів, пов’язаних із нашим містом, зауважити, що існує достатньо відомих автентичних документів, аби в питанні історії назви Болеславця не було потреби звертатися до вторинних джерел. Останні, зрештою, часто містять неперевірену, неправдиву інформацію. Саме так, безперечно, є і в цьому випадку. Адже Болеславець ніколи не називався Болеславом, якщо не рахувати короткого періоду після останньої війни, коли це парадоксальним чином сталося через такі самі вторинні джерела. Усі відомі нам старі документи, починаючи з першого — від 1202 року, — у різних фонетичних транскрипціях використовують винятково назву Болеславець. І ця назва, якщо абстрагуватися від інших пов’язаних із нею аспектів, саме завдяки своєму звучанню є сама по собі доказом того, що ця місцевість, це місто, має безсумнівно польське коріння, що своїм виникненням воно не завдячує, наприклад, чехам, у яких існували місцевості з назвою Болеслав. І ця назва, як говорить д-р Верніке у своїй історії міста за 1884 рік, «зберігалася з незначними відхиленнями (як Boleslavec, Bolezlavech, Bolezlavitz) протягом XIII століття й була латинізована до Boleslavia, поетично Bolesla» (с. 8). У наступні століття на печатках ще зустрічалася ця латинізована форма назви, але завжди у другому відмінку — «civitatis boleslaviensis» (міста Болеславця). Водночас слід зауважити, що, правду кажучи, прикметник «boleslaviensis» міг би відповідати іменнику, що звучав би як Bolesławiec, так і Bolesław, але його, звісно, вже в перших документах уживали у зв’язку з безсумнівним звучанням назви міста. Тож коли міська печатка 1353 року містить по колу напис Sigilium burgensium Boleslav. civitatis, то передусім скорочене слово «Boleslav.» треба розгорнути до відповідного прикметникового вислову в другому відмінку — Boleslaviensis, як це видно на печатці лавників того самого 1353 року або на печатці 1624 року. І справді, немає підстав на основі цього прикметника в нашому випадку вважати, що відповідний йому іменник звучав як Bolesław, як це, безперечно, помилково витлумачили в наведеному в статті джерелі, а згодом повторювали й в інших виданнях. Назву міста, що зберігалася в урочистій, латинізованій формі й поза всяким сумнівом була пов’язана з найдавнішою назвою, супроводжували зміни в розмовній мові, наслідком яких стала назва Bunzlau. Як лаконічно зазначив Верніке, не залишаючи тут етимологічних сумнівів, «найдавніша форма, під якою Bunzlau зустрічається в достовірному документі, звучить як Boleslavez» (с. 8) (виділено мною, B.C.)
Адже німці ніколи не давали цьому місту назви Bunzlau. Ця назва, безперечно, виникла під впливом німецької фонетики на слово Bolesławiec. Із плином років це слово втрачало своє дзвінке звучання, поступово зазнаючи не еволюції, а белькотливого скорочення. Безперечно, істотну роль у цьому процесі відіграло те, що для дедалі численніших німців слово Bolesławiec втрачало закладений у ньому сенс (ім’я Bolesław, слово — поняття «слава»). Чуже за звучанням, вимовлене без розуміння сенсу, воно зрештою перетворилося на позбавлене якогось змістового наповнення поєднання звуків «bunclau», яке насправді було белькотінням слова Bolesławiec, і, закріпившись у XIV та XV століттях, таким уже потім і залишилося. Як таке, у цій безформній подобі слово Bunzlau просто означає Болеславець.