Болеславець — місто, яке вже в багатьох сферах заявило про себе на карті Польщі. Відомі вироби наших місцевих підприємств. Болеславецька кераміка вже цінується в багатьох країнах. Відомими були також спортсмени з Болеславця, представники клубу BKS Bolesławiec. Клубу, який виник 1955 року внаслідок об’єднання невеликих клубів, таких як «Unia», «Sparta», «Stal», «Gwardia» та «Górnik» Iwiny. Клуб переживав різні, типові для спорту перипетії долі. Злети й падіння. Але він і досі існує та присутній на спортивній арені. 40 років. У грудні 1995 року виповнюється ця річниця. Тут слід згадати найбільші успіхи спортсменів нашого найстарішого клубу. Сімдесяті роки. Титул чемпіона Європи з боксу, здобутий Ришардом Томчиком у Мадриді 1971 року, де у фіналі він переміг угорця Батоша. 1973 року він знову мав шанс стати чемпіоном Старого континенту в Белграді, але кращим виявився лише румун Кутов. У Катовицях 1975 року Р. Томчик здобув бронзову медаль. У 1971–1977 роках він чотири рази ставав чемпіоном Польщі, перемагав на турнірах у країні та за кордоном. Болеславець — невелике місто в Нижній Сілезії — завдяки «амбасадору», як називала Томчика преса, став відомим у спортивному світі, а Томчик здобув славу. Співавтором цього єдиного в історії спорту титулу найкращого в Європі був тренер Чеслав Завадський, на жаль, уже покійний, наставник чемпіонів Польщі Станіслава Леховського та Зигмунта Пачушки. Боксерська команда під його керівництвом також вийшла до II ліги. Окрім боксу, сильною була секція важкої атлетики. Спортсмени, яких тренував магістр Едвард Бончек, вибороли вихід до II ліги, а учасники команди посідали високі місця на турнірах і чемпіонатах країни. Ришард Потира, Казімеж Ющак, Збіґнєв Ґлуба, Збіґнєв Муха, Лешек Рахута, Кшиштоф Праск — лише деякі прізвища представників цієї секції. У класифікації Польської спілки важкої атлетики BKS посів третє місце в країні серед 51 команди I та II ліг, поступившись лише Odrze Opole та Legii Warszawa.
Жіноча баскетбольна команда, яка певний час перебувала під патронатом BKS, боролася за вихід до II ліги. Із цього колективу походить Галіна Калюта, пізніша представниця Польщі та Європи, яка тоді щодня грала у вищоліговій Wisła Kraków.
Футболісти завжди були в центрі уваги вболівальників і функціонерів, однак ніколи не піднімалися вище III ліги. Водночас клуб може пишатися вихованням багатьох футболістів, цінних на футбольному «ринку». BKS був і залишається «кузнею» талантів, але йому ніяк не вдається дочекатися команди вищого рівня.
Генрик Мацулевич, учасник чемпіонату світу в Аргентині 1978 року, Юзеф Квятковський (Śląsk Wrocław), Маріан Ґалант (ŁKS Łódź), Збіґнєв Шевчик (Zagłębie Lubin), Збіґнєв Мандзеєвич (Legia Warszawa), Богдан Щенсний (Śląsk Wrocław), а також Марек Домбровський і Даніель Ґіза, донедавна юніори, — це вихованці BKS, які були, є або будуть відомими у футбольному «світі». Протягом цих 40 років існували також інші секції (легка атлетика, настільний теніс, чоловічий волейбол), які здобували більші й менші успіхи, але від їхньої діяльності відмовлялися через відсутність тренувальної бази та фінансування.
Досягнення спортсменів під знаком BKS стали можливими переважно завдяки колективу та дирекції гірничодобувних підприємств «Konrad» в Iwinach, які значною мірою фінансували болеславецький спорт.
Нині Bolesławiecki Klub Sportowy має секції футболу (в усіх вікових категоріях), баскетболу, волейболу, спортивного бриджу та шахів, а також невелику групу функціонерів і тренерів на чолі з президентом, інженером Едвардом Капутом, яким іще небайдуже збереження здобутого, попри дедалі більші проблеми. Діяльність клубу можлива завдяки дотаціям міської та воєводської адміністрацій, а також підтримці різних спонсорів і прихильників спорту, таких як «Ognik-Ekspert» із Legnicy, «Rulimpex» Bolesławiec, «Polfa» Bolesławiec, «Ekocer» Nowogrodziec, «Surmin», військові частини 1259 і 4355 у Bolesławiec, Даріуш Муха та інші.
Постійним недоліком і найбільшою проблемою клубу є відсутність матеріальної бази. BKS — один із небагатьох клубів у Польщі, який за 40 років своєї історії так і не створив власної тренувальної бази. Немає футбольного поля, немає спортивної зали. Зали, яка в найкращі для BKS роки набувала реальних обрисів. Дотепер де-не-де ще збереглися керамічні таблички із зображенням майбутньої глядацько-спортивної зали в Болеславці. Зали, гостру нестачу якої так відчувають спортсмени, хай навіть із мінімальною кількістю глядацьких місць. У Болеславці такої немає і, схоже, ще довго не буде. Ситуація нині така, що наші міські органи влади не подолають цю проблему без допомоги воєводства та багатьох інших чинників. А зала — це не лише спорт. Вона могла б служити й багатьом іншим цілям. Вітаючи всіх спортсменів і функціонерів BKS Bolesławiec з досягнутими результатами, бажаю їм дочекатися кращих часів у майбутньому. Новому правлінню, обраному на листопадових виборах, — численних успіхів і дочекатися у доброму стані 50-річчя вже у XXI столітті. Бажаю, щоб слово «Bolesławiecki» у назві клубу зобов’язувало міську владу та спонсорів співпрацювати задля створення умов для занять спортом спортсменів нашого міста. Міста, у якому вже, зрештою, 50 тисяч жителів, і яке повинне мати гідний для представлення стадіон та інші спортивні об’єкти. Цього вимагає час. Успіхів.