Можна написати кілька ввічливих зауваг про красу, захоплення, переживання, досконалість форми й художню витонченість творця. Правдиво, шаблонно, без спроби суб’єктивного аналізу творів мистецтва. Не будемо себе обманювати: мистецтво у сприйнятті завжди має присмак дуже інтимних та особистих переживань, і хоча виконує найрізноманітніші функції — від дидактично-виховної до катарсично-компенсаційної, ми завжди маємо до нього власне емоційне ставлення. Так само і творчий процес: він може бути екстазом, самозабуттям, накопиченим задоволенням, але також може бути мукою, стражданням, криком відчаю та болю. Ці роздуми спалахують у глядача вже після перетину порога незвичайної оази краси в болеславецькому музеї, де експонуються твори данської художниці Karen Park. Цей світ кераміки неможливо оцінити чи класифікувати, втиснути у звичайні судження. Він надто багатий, захопливий, неповторний, унікальний, вислизає зі стереотипів і звичок — просто інший. Відбиток спілкування з олімпійськими богами позначився у витворах рук, у художній концепції, у формі глиняних тарілочок, їхньому кольорі, посиленому й очищеному вогнем. Адже це чудове мистецтво вогню, яке дає нам змогу спілкуватися з красою, без якої життя просто втрачає свою принадність і сенс. Тому слово «зачарування» видається найвідповіднішим до стану душі, який супроводжує наш вступ до порогів керамічного святилища Karen Park. З обов’язку літописця занотуймо кілька основних фактів. Теплий осінній вечір 16 листопада. У виставковій залі Музею кераміки — культурна еліта міста над Бобром. Теплий виступ пані директорки Тереси Воланін, експертки із життєвою пристрастю, вічним пошуком правди та історії болеславецької кераміки. Міський голова Юзеф Круль цікаво говорив не лише про експозицію, а й про зв’язки міста з Данією та містом-партнером Hobro, де нещодавно побувала делегація вчителів. Сама художниця, виставку якої спонсорували Посольство Королівства Данії, данське Міністерство культури та данські фонди, говорила коротко, зате красиво й мудро. Karen Park, видатна художниця, яка викладала, зокрема, в американських університетах у Вашингтоні, Північній Дакоті, Колорадо, у Stockbridge College-Massachusets, а також у канадському університеті Calgary, не потребує реклами, а справжнє мистецтво не потребує слів для обґрунтування свого існування. А звідки зацікавлення художниці Болеславцем?
Вона вперше приїхала сюди чверть століття тому як дизайнерка фірми з Копенгагена, щоб реалізувати розроблений нею набір побутової кераміки у кооперативі «Ceramika Artystyczna». Тут вона відкрила для себе чудовий кам’яний матеріал, якому залишиться вірною у створенні унікальних творів. Нагадаємо тут довгий, багатий і захопливий біографічно-художній шлях: народилася у столиці Данії, дитинство провела в Естонії, подорожуючи з батьком-інженером, який будував залізничні лінії. У 1948 році закінчила Школу художніх ремесел (диплом керамістки), навчалася у Флоренції, потім у Академії образотворчих мистецтв у Копенгагені та в аналогічному закладі в Мехіко.
Пізнання безлічі таких різних мистецьких осередків і численних культур, адже вона подорожувала майже всією земною кулею, дало надзвичайне різноманіття творів, стилів, рішень і формальних пошуків. Якщо додати справжній талант і пристрасть до творчості, надзвичайну працьовитість та воістину бенедиктинську точність і терпіння — ми знайдемо ключ до великого творчого доробку.
У «болеславецький» та пізніший періоди виникли серії великоформатних керамічних рельєфів, поверхню яких покривають дрібні елементи, похідні від органічних форм, зазвичай упорядковані в ритмічні композиції, стримані за кольором, адже обмежені відтінками бірюзового, бежевого та білого. Подібні відтінки присутні і в її фонтанах, переважно бірюзових, що навіюють думки про підводні світи — флору й фауну, які відбиваються у дзеркальній гладіні води.
У 80-х роках (цитую за каталогом виставки) виникла серія робіт, призначених для експонування просто неба, — досить великі, циліндричні, правильні форми, іноді завершені наче гриб, нейтрального кольору або білі, вкриті геометричним орнаментом, що нагадує декоративні індіанські мотиви. Ці форми стали також основою для створення в поєднанні з деревом зручних і водночас декоративних лавок, які можуть бути інтегровані в міську забудову.
На основі таких форм виник інший їхній різновид — округлий циліндр, укритий природними, нерегулярними колами різного розміру, що нагадують органічні форми. Це так званий екологічний цикл. Найновішими роботами є керамічні дерева, складені з кількох або кільканадцяти однакових геометричних елементів, накладених один на один, однорідного природного кольору. Нинішню виставку авторка готувала протягом двох років спеціально для болеславецького музею. Це жест дружби, але водночас твір, досконалий у кожній деталі, композиційній подробиці та організації простору. Рідко можна милуватися таким великим творчим майстерністю, розмовляти з визнаною і водночас такою скромною художницею, від якої випромінюються тепло й сердечність. Я обмінявся з нею лише кількома реченнями і, щиро кажучи, не знаю, чим захоплюватися більше: особистістю людини-творця, яка щодня спілкується з олімпійськими богами мистецтва, чи захопливим плодом невгамовного таланту, яким ревниві до слави володарі священної гори греків не надто щедро діляться... Бо тут безперечно відбувся вибух краси, заклятої у крихкій кераміці. Можна створювати з глини й у глині красиві речі, але щоб вони були аж настільки красивими — у це просто важко повірити... Такі ж ніжні й витончені, як давня китайська порцеляна, і такі ж багаті, як життя та форми австралійського коралового рифу. Це неможливо описати — це треба самому побачити й... пережити. Колись мене вразили колекції, якими я милувався в берлінському Пергамоні. Новий шок, здивування, захоплення й зачарування принесла болеславецька виставка данської художниці Karen Park. За це щиро дякую і схиляю голову перед великим талантом та творчим доробком.