Відповідаючи панові Czyżewski на нотатку щодо назви міста у зв’язку з моєю короткою статтею, опублікованою в жовтневому номері «Głos», хотів би подякувати Вам за змістовну реакцію. Водночас зазначаю, що Ви не ознайомилися з моєю попередньою статтею «Болеславець чи Болеслав», опублікованою в травневому номері «Głos» за 1994 рік. Це вже багато чого пояснило б у цій справі. Спочатку заявляю, що не маю наміру домагатися зміни назви міста чи будувати нову теорію назви. У своїх публікаціях я спирався на два джерела минулого століття, бажаючи таким чином збагатити знання наших мешканців про своє місто. Ці польські джерела, як я припускаю, досі були невідомі. Можна поставити запитання авторам «Географічного словника Королівства Польського та інших слов’янських країн» (1880) і «Настільної загальної енциклопедії» (1873), чому наше місто вони помістили під назвою Болеслав, подаючи в дужках Bunzlau на Прусській Сілезії (оригінальне написання). Нагадаю, що автором статті був географ, професор Filip Sulimierski (1843–1885), а виданий «Словник» вважається другою після Chorographia Regni Poloniae J. Długosza монументальною працею з польської географії. Для цікавості: у цьому словнику, що складається з 16 томів, такі міста, як Jelenia Góra, Lubań, Wleń, Lwówek Śląski, Legnica, Wrocław, фігурують відповідно під назвами: Jelenia góra, Lubań, Wleń Lwów w Szląsku pruskim, Lignica, Wrocław. Можна спробувати здійснити наукове дослідження того, чому після війни польська адміністрація використовувала назву Болеслав замість Болеславець. Адже це не виникло нізвідки. Додаю копію статті зі «Словника», том I, с. 298. «Болеслав, нім. Bunzlau, місто в Прусській Сілезії, Лігницький регіональний округ, з 1818 року повітове, на правому березі річки Бобрави, залізнична станція на лінії Лігниця—Кольфурт, за 110 км від Вроцлава, засноване близько 1190 року Болеславом Високим, вроцлавським князем, раніше було наділене великими привілеями. У 1217 році вночі на нього напали розбійники, які жахливо пограбували місто. Гусити захопили його 1427 року. У 1629 році пожежа знищила бібліотеку та арсенал. У 1642 році воно здалося князю Францішеку—Альбрехту Саксонсько-Лауенбурзькому. Місто оточене мурами, баштами та ровами й має три передмістя. Болеслав пишається добре облаштованим сиротинцем і має семінарію для підготовки вчителів, дві друкарні, дві книгарні. Мешканці, яких налічується 9000, — німці; вони займаються виробництвом сукна, пряжі та полотна, торгівлею зерном, а особливо славляться тутешні гончарні вироби. Під час війни Росії та Пруссії проти Наполеона I навесні 1813 року тут помер російський фельдмаршал Кутузов, на честь якого тут встановлено два пам’ятники. Свята Ядвіга спорудила тут 1261 року католицький костел, який у 1524–1629 роках був протестантським, а 1699 року його відновили. Євангелічний парафіяльний костел зведено у 1833–1835 роках. Кілька міських шкіл. Чотири ярмарки. Фабрика шовкових виробів і сукна. Тут народився німецький поет Marcin Opitz. Болеславецький повіт має площу 18 з половиною квадратних миль і 57537 моргів, переважно євангелістів. Ґрунти не дуже родючі, значні торфовища. Основні продукти: глина, торф, вапно, кам’яне вугілля, залізна руда, пісковик, деревина, смола, дичина.