Разом із мешканцями навколишніх сіл ми взяли участь у польовій Святій Месі, яку відслужили наші священники, — на вшанування пам’яті 70 солдатів Armia Krajowa, які загинули тут у 1944 році в боротьбі з гітлерівцями. Церемонію наступного дня описав «Kurier Wileński».У Понарських лісах під Вільнюсом ми запалили лампадки біля пам’ятника пам’яті багатьох тисяч поляків, убитих гітлерівцями в 1941–1944 роках. У цих лісах також убивали євреїв. Тіла спалювали в ямах, шарами, що чергувалися з деревиною, а попіл розвіювали лісом. Ще багато років після війни з боку лісу поширювався трупний запах.Подорожуючи Віленщиною, ми відвідали село Turgiele, де зустріли групу дітей, які готувалися до Першого Причастя; їм ми подарували релігійні книжки та співаники. Наступною зупинкою було село Taboryszki, де, окрім старої церківки, ми відвідали дуже симпатичну польку-художницю пані Annę Krepsztul, прикуту вже 17 років до інвалідного візка. Її картини та вишивки зачарували нас своєю красою. На нашому маршруті також були Miedniki Królewskie із залишками оборонного замку та вежею, у якій Jan Długosz навчав королівських дітей, зокрема Kazimierza — покровителя Литви, — а також старою історичною церковкою францисканців. Ми дісталися й до Stara Wieś, де творив народний лірник Władysław Syrokomla і де зберігся його історичний дворик (нині музей-бібліотека). До Польщі ми поверталися через мальовничі Troki — першу столицю Литви, де в костелі знаходиться коронований 1710 року (ще до Ostra Brama) образ Матері Божої Троцької, а потім через Kowno — другу столицю Литви. Там ми оглянули прекрасний собор. Ми також побачили сліди життя Mickiewicz. У Німані ми мочили справді втомлені ноги. Наше паломництво Литвою ми завершили відвідуванням монастиря сестер-єлизаветинок. У цьому монастирі на місіях служить, зокрема, сестра Edmunda, колишня директорка Дитячого будинку з Bolesławiec, рідна сестра священника Mariana Podolskiego з Parowa. Сестри, яких є п’ятеро, з них чотири польки, опікуються будинком для людей похилого віку. Наше паломництво не обмежувалося лише відвідуванням пам’яток. Ми познайомилися з багатьма людьми та умовами їхнього життя. Вчилися одне в одного пісень, обмінювалися адресами. Багато радості нам принесла зустріч із пішими паломництвами до Ostra Brama — польсько-вармійським та польсько-литовським. Це паломництво організувало Towarzystwo Miłośników Lwowa i Kresów Wschodnich — уперше до Литви. Усі попередні, а їх було кілька, організовувалися до України. Такі поїздки мають, крім паломницького характеру, на меті допомогу полякам і не тільки їм, а також костелам і парафіям. Цього разу допомога була фінансовою — у вигляді доларів — та матеріальною (одяг, продукти харчування, книжки).Ми допомогли та підтримали: костел в Odelsk — коштами на ремонт і облаштування площі біля костелу, а мешканців — інвалідним візком та одягом; особу, яка опікується могилою Elizy Orzeszkowej у Grodno; сестер-назаретанок у Grodno; костел піарів у Szczuczyn — коштами на ремонт костелу, а також книжками та католицькими журналами; керівництво реколекцій та оази (польські отці-редемптористи) — фінансовою допомогою та одягом; костел у Nowogródek — коштами на ремонт; монастир сестер-назаретанок у Nowogródek — коштами на будівництво; дітей у Turgiele — книжками; пані Anna Krepsztul — фінансовою допомогою та продуктами; монастир сестер-єлизаветинок — фінансовою допомогою; мешканців Rudomino — фінансовою допомогою та продуктами.На зворотному шляху, вже в Польщі, ми «зайшли», щоб відвідати могилу священника Jerzego Popiełuszki у Warszawa.Наше паломництво «Від Тієї, що сяє в Острій Брамі» ми завершили «У Тієї, що боронить Ясну Ченстохову». Попри несправність автобуса, ми встигли на 12:00 і приєдналися до X ювілейного пішого паломництва з Wadowice, щоб разом із нашими священниками подякувати Пресвятій Матері за все, що ми отримали.Bolesławiec ми зустріли з піснею на устах, будуючи плани наступного паломництва (ще цього року) через Lwów, Łuck, Równo до Kijów, а наступного року — через Baranowicze, Pińsk, Mińsk, Smoleńsk до Katyń.