Передрук із «Gazeta Robotnicza» від 9 листопада 1995 року Баварські випадкиМи вважаємо цю статтю надзвичайно цікавою й дуже актуальною в умовах пошуку шляхів розвитку місцевої громади Болеславецької землі. Гадаємо, що колеги з популярної газети не образяться за використання матеріалу повністю.РедакціяЗ Баварії повернулася група єленегурських фермерів і представників органів місцевого самоврядування, зацікавлена німецьким досвідом у сфері агротуризму. У Баварії вже кілька десятиліть реалізується програма створення господарств, що поєднують сільськогосподарські, тваринницькі та туристичні функції. — Ми були гостями найбіднішої баварської ґміни — Grainet, яку утворюють 7 сіл із двома тисячами мешканців. Це мальовничі околиці, розташовані приблизно на висоті 800 метрів над рівнем моря, де близько десяти відсотків мешканців живуть з агротуризму, — розповів нам Казімеж Гаврон, війт ґміни Bolesławiec. — Типове господарство в Баварії має близько 30 гектарів землі та 25 корів. Сільськогосподарську діяльність, якій тамтешній господар присвячує 5–6 годин щодня, доповнюють 12–15 місць для ночівлі туристів. Необхідно поєднувати ці функції. Лише тоді баварський фермер може отримати близько 300 тисяч марок безповоротної дотації, яка дає йому змогу, з одного боку, утримувати господарство, а з другого — перебудувати його. Оренда двомісної кімнати у баварського фермера коштує 40 марок, у цю суму також входить сніданок. На думку господарів, середня заповнюваність агротуристичних помешкань досить добра — протягом року вона сягає 60 відсотків. Уся програма розвитку агротуризму, яку фінансує уряд Баварії, реалізується для того, щоб утримати якомога більше мешканців у селі. — Я повернувся з Баварії трохи пригнічений, бо багато порівнянь виявляються не на нашу користь. Видно, що досягнуті там результати — це заслуга звичок, навичок і традицій, які формувалися протягом багатьох років, — зауважив К. Гаврон. — Там усі справді дбають про свої будинки й господарства, але також і про спільне. Неможливо уявити, щоб сільськогосподарською технікою руйнували ґмінні дороги або нищили автобусні зупинки. З іншого боку, видно величезні кошти, які влада тамтешньої землі витрачає на утримання сіл. Власні доходи ґміни, у якій ми гостювали, становлять близько 350 тисяч марок на рік, а бюджет — понад 6 мільйонів, тобто в кількадесят разів більше. У нас пропорції протилежні. Доходи ґміни мають бути великими, бо урядова дотація мізерна.Величезна відстань, що відділяє нас від тих, хто вже багато років розвиває агротуристичний бізнес, не означає, що в цій сфері не варто нічого робити. У ґміні Bolesławiec поєднанню сільського господарства та готельної справи сприяє жвава траса схід—захід. У Kruszyn, Brzeźnik та кількох інших селах уже з’явилися придорожні пансіонати.