27 листопада 1945 року відкрила свої двері найстаріша в Єленяґурському воєводстві Публічна бібліотека в Болеславці. Це був третій заклад такого типу в Нижній Сілезії, розташований у Ратуші. 340 книжок походили з пожертв і грошових внесків перших поляків у місті, а також із невеликого асигнування тогочасного Міністерства освіти. У 1948 році кількість томів зросла приблизно до 3000, а бібліотекою користувалися 218 читачів. Через два роки з Повітової бібліотеки виділили Міську публічну бібліотеку, щоб ще через 5 років знову їх об’єднати. У 1976–1989 роках вона виконувала функції територіального відділення Воєводської бібліотеки, координуючи діяльність подібних закладів культури у 3 ґмінах (Осєчниця, Новогродзець). Із плином років та розвитком книжкового фонду ситуація з приміщеннями популярного закладу різко погіршувалася. Переломним став 1990 рік і передача бібліотеки міському самоврядуванню, а разом із цим — надання їй просторої будівлі після ліквідованих ясел. 12 листопада 1993 року відбулося урочисте відкриття будівлі на вул. Сądowa, 8. Через рік діяльність розширили за рахунок пункту прокату відеокасет і ксерографічних послуг. Великим досягненням стало відкриття 1995 року виставкової галереї «Format». Торік фондами користувалися 9340 постійних читачів, які позичили аж 265 348 томів (обсяг книжкового фонду перевищив «магічну» цифру 100 000). На похвалу заслуговує робота з читачами у формі конкурсів (також художніх), авторських зустрічей, презентацій книжок, виставок, бібліотечних уроків, а також постійних циклів заходів для дітей. Про цей доробок під час ювілейної академії розповідала директор Вацлава Скявінська, нагороджена — поряд із Президентом міста Юзефом Крулем — пам’ятною медаллю польського бібліотекарства. Були квіти, побажання, теплі урочисті виступи, виступи учнів Музичної школи та Молодіжного будинку культури. Тепло, по-ювілейному, адже багатогранний доробок справді вражає. Не дивно, що самоврядування не шкодує коштів на обґрунтовані потреби заслуженого закладу культури. Ще один сюрприз чекав на учасників ювілейного святкування в галереї «Format», де свої живописні роботи виставив болеславецький художник Мечислав Козловський. Випускник Вроцлавської PWSP (факультет живопису, графіки та скульптури, майстерня А. Мазуркевича), він спеціалізується на станковому й архітектурному живописі, художній та прикладній графіці, а також на проєктуванні й виконанні живопису в кераміці. У творчому доробку митця багато персональних виставок: спочатку 1977 року в місцевому BOK і Музеї кераміки, потім на виставці до 40-річчя у Вроцлаві, 1986 року — виставка в Осередку польської культури в Братиславі, а раніше — у Празі, Берліні та Карлових Варах, 1988 року — у Будапешті, 1989 року — в Інституті промислового дизайну у Варшаві; нині він підготував спеціальну виставку нових художніх творів для галереї «Format». Це акварелі та пастелі в циклі, названому автором «Мої ведути» (з італійської — краєвиди), — надзвичайно красиві й художньо зрілі враження від подорожей на південь Європи. Варто нагадати про зародження акварелі в Англії, адже острів’яни були одними з перших, хто, подорожуючи — чутливі й культурні, — купував на пам’ять гравюри із зображеннями пам’яток і пейзажів. Колір чорного та сепії з роками збагатився всіма барвами, аж поки акварель стали сприймати як автономний засіб художнього вираження, який поступається лише олійному живопису. Ведути — це плід захоплення світом, натхненого подорожами й бажанням живописно закарбувати ці чарівні, неповторні місця, що запали у свідомість чутливого художника. Успіху сприяли досконале знання ремесла та та сама «іскра Божа», яка відрізняє талант від посередності. Отже, у цих пейзажах маємо міраж тремтливого південного повітря, як у творах імпресіоністів, величезну самодисципліну в точному відтворенні архітектурних деталей, зачарування красою довкілля — дерев, будинків і навіть води, що палає барвами веселки. Особливо вражає колористична чутливість: реалістична й перенесена на десятки відтінків, тонко та ретельно, з бенедиктинським терпінням об’єднаних у формах предметів. Постали неповторні твори виняткової краси — нині дедалі рідкісніша спроба професійних митців поєднати канони традиційної естетики з динамікою сучасних стилів. Оригінальні, зрілі, захопливі твори — як для знавця й поціновувача, так і для звичайного глядача. Безперечний талант, що випромінюється з них, викликає повагу і навіть покору під час сприйняття, зворушує, спонукає до глибших особистих переживань, справляє катартичний вплив. У мініатюрній галереї вмістилася велика виставка видатних художніх робіт, яку неодмінно треба відвідати. Автор заслуговує щирих привітань, як і ініціатори незвичайної живописної експозиції.