На завершення роздумів щодо релігійних практик погляньмо ще на виконання в парафії Матері Божої Неустанної Помочі практик, визначених як побожні, які були, або принаймні могли бути ознакою особливої, інтенсивнішої релігійності. У цьому випадку зазвичай беруть до уваги дві речі: часте Святе Причастя, а також кількість священницьких і чернечих покликань.
Загальна кількість Причасть, розданих у парафії протягом 1970–1983 років, становила близько 100 тисяч на рік. У перерахунку на одного уповноваженого католика це дає приблизно 9–10 Причасть. Найменшу кількість Святого Причастя було роздано в перший рік душпастирської праці (1970), коли їхня кількість становила 43 500. Причину такої малої присутності за Євхаристійним Столом слід вбачати як у повільному процесі адаптації нового душпастирського осередку, так і в складних умовах відбудови храму, через що значна частина парафіян виконувала релігійні практики в материнському костелі, тобто в храмі Успіння Пресвятої Діви Марії. У наступні роки спостерігалося значне зростання участі вірян у споживанні Євхаристійної Поживи. У 1971 році було роздано 92 500, у 1972 році — 89 500, а в 1973 році — 96 000 Святих Причасть.
У 1974 році було роздано 120 202 Причастя, завдяки чому кількість Причасть, прийнятих статистичним католиком, зросла до 12 протягом року. Це було плодом Святих місій, які в цей час проводили в парафії отці-редемптористи. Надалі спостерігалося незначне падіння, однак воно не перевищило нижньої межі — 91 000 у 1983 році, що в перерахунку на одну особу становить приблизно 8–9 Причасть. У статистичному рівні розданої Євхаристії, який спостерігався після 1974 року, слід врахувати певні екстремальні показники. Йдеться про 1975 рік із кількістю 116 550 розданих Причасть, 1979 рік — 108 000 Причасть і 1980 рік із кількістю 124 500 Причасть. Значне зростання в зазначені роки слід пояснювати загальноцерковними подіями, відлуння яких було чути на території парафії. До них належать Святий рік 1975, коли відбулося відновлення Святих місій, а також приїзд польського Папи на Батьківщину в 1979 році, до якого вся парафіяльна спільнота готувалася через відновлення релігійного життя в таїнствах Покаяння та Євхаристії.
Підсумовуючи, можна додати, що значна кількість парафіян задовольнялася одноразовим Святим Причастям на рік. Однак зазвичай з нагоди замовленої Святої меси вся родина приступала до Сповіді та Святого Причастя.
Від перших днів душпастирської праці парафія не залишалася байдужою до питання священницьких покликань. У єдності із Вселенською Церквою віряни брали участь у пробудженні покликань через спільні молитви та спеціальні душпастирські заходи.
Болеславецька церква особливо молилася під час Святої меси в наміренні священницьких і чернечих покликань, яку служили кожного першого четверга місяця, а також під час щорічного Тижня покликань. У неділю Доброго Пастиря виголошували проповіді, присвячені покликанням, а також організовували катехитичні й дискусійні зустрічі; День молитви за покликання у 1972 році проводили семінаристи з Вроцлавської семінарії. Особливе зацікавлення питанням покликань виявляла молодь, беручи участь у щорічних днях зосередження для дівчат у Krzeszów і Częstochowa, а також у триденних реколекціях для юнаків, що відбувалися у Вищій митрополичій духовній семінарії у Вроцлаві. Плодом усіх цих зусиль стало пробудження в парафії численних священницьких і чернечих покликань.
Протягом згаданого періоду таїнство Священства отримали такі парафіяни: о. Mirosław Wójtewicz у 1970 році, о. Stefan Dombaj у 1976 році, о. Ryszard Nowak у 1978 році, о. Zdzisław Lec у 1979 році та о. Stanisław Szłowieniec у 1981 році. Крім того, Henryk Trościanko, випускник загальноосвітнього ліцею, у 1980 році вступив до Вищої духовної семінарії у Вроцлаві.
Аналіз побожних практик можна розширити цілою низкою інших богослужбових заходів, у яких брала участь значна кількість парафіян. Тут можна згадати участь у травневих богослужіннях (приблизно 300 осіб), червневих (приблизно 350 осіб), жовтневих (приблизно 350 осіб), молебнях «Гіркі жалі» (приблизно 350 осіб), Хресній дорозі (приблизно 350 осіб), а також вечірніх богослужіннях. Значну участь вірян спостерігали під час паломництв і відпустів, а також у новенні до Матері Божої Неустанної Помочі, у якій брали участь приблизно 500 осіб. Про пожвавлену релігійність також свідчили гуртки Живого Розарію.
Зрештою, слід сказати, що в згаданій парафії у 1970–1983 роках спостерігалася значна група католиків, які інтенсивніше переживали свою релігійність з погляду практик. Іншу групу становили обов’язкові католики, які брали участь у недільній Святій месі й намагалися приступати до Причастя частіше, ніж раз на рік. Була також група формальних католиків, які пропускали недільну Святу месу, але намагалися виконувати великодній обов’язок; нарешті, у парафії існувала група святкових католиків, які рідше ходили до церкви.