Президент Болеславця інж. JÓZEF KRÓL отримує чимало кореспонденції, зокрема й закордонної. Нещодавно надійшли листи з Росії, які, напевно, не залишаться без відповіді.
Процитуймо їхні уривки.
"До Вас звертається група дітей із прадавнього міста РЯЗАНЬ. Наше місто має давні історичні зв’язки з Польщею, у нас також є музеї польсько-російської дружби.
Ми є членами історико-краєзнавчого гуртка і на прохання родичів уже тривалий час розшукуємо могили наших земляків — солдатів, які загинули під час Другої світової війни на території Польщі. Ми дізналися, що один із них, Василь PUNDIKOW, син Петра, Герой Радянського Союзу, похований на меморіальному військовому кладовищі в Болеславці. Це був звичайний хлопець із маленького села під назвою "ПОЛЯКИ-МАЙДАН", яке заснували поблизу Рязані поляки в 1612 році. Можливо, у його жилах текла польська кров. Будучи дуже молодим солдатом, він загинув на полі слави за 9 днів до кінця війни, борючись за свободу й незалежність Росії та Польщі.
(...) Наближається 50-та річниця перемоги у Другій світовій війні. Родичі загиблого героя та наша група хочуть приїхати до Болеславця, відвідати кладовище й віддати шану нашому землякові, поклавши на його могилу букет квітів. Ми також хотіли б познайомитися з вашим прекрасним містом, про яке вже багато знаємо, пізнати Польщу та народ, який подарував світові великих, видатних особистостей: Коперника, Міцкевича, Шопена, Монюшка, Матейка та багатьох інших.
(...) Будемо вдячні за передачу листа установі або особам, які допоможуть в організації перебування у вашому місті. З висловами симпатії та поваги".
Наступний лист із Рязані підписаний S.A.EJDMANEM, заступником мера міста:
"Наближається 50-та річниця завершення Другої світової війни. Народи наших держав зазнали в ній найтяжчих втрат. Пам’ять про це є нашим моральним обов’язком — слава землякам, які загинули "За вашу і нашу свободу".
У наступному абзаці мер м. Рязані пише про діяльність молодіжної групи, яка розшукувала місце героїчної загибелі свого земляка, і далі:
"Родичі В. PUNDIKOWA та молодь хочуть відвідати Болеславець (...) Прошу допомогти визначити організацію та програму можливого візиту".
Ще один лист із Москви:
"Пане Президенте, як ветеран Другої світової війни, учасник визволення м. Болеславця від німецької окупації — у центрі міста я перебував у лікарні, лікуючи поранення, отримані під час бою.
Відтоді минуло багато років (...). Незважаючи на похилий вік, я не втратив надії на власні очі побачити ці зміни, заради яких у роки війни було пролито багато крові. У зв’язку зі святкуванням у всьому світі 50-річчя перемоги в 1995 році я хотів би відвідати вашу країну, поговорити з людьми про події, які відповідали б урочистим моментам, відвідати музеї, кладовище.
Я є науковим працівником, геологом, автором багатьох наукових книг. Пропоную приїхати у квітні двома автомобілями (4 особи). Якщо Ви вважатимете такий візит доцільним, буду вдячний за запрошення".
Євгеній Іванович Селі́ванов
До нас промовляє історія, яка завжди є частиною людської долі, а, можливо, інакше — людські біографії складаються в запис історичних фактів. Я не знав про походження польського села під Рязанню, про москвича, який боровся за Болеславець. Варто — в ім’я правди — збагатити наші спільні знання новими фактами. Ми маємо для цього чудову нагоду, запросивши гостей зі Сходу на відзначення 50-ї річниці завершення Другої світової війни та спільної перемоги над гітлерівським Третім рейхом.