«GŁOS BOLESŁAWCA» народився з потреби серця й пристрасті до творення, але також із бунту проти застою, пасивності, хитрування та дешевої демагогії. Це улюблене дитя магістра FRANCISZKA UŚC1ŃSK1EGO, який прийняв виклик і впорався з викликом середовища у складний час системної трансформації. Без фінансових дотацій, без поліграфічної бази, без благословення влади, всупереч логіці та думкам невдоволених, які передбачали повільну агонію за прикладом інших періодичних видань, — він здійснив, здавалося б, неможливе: створив місцеве видання, яке здобуло постійне право громадянства в місцевій спільноті. Скільки це коштувало особистих зусиль, зречень і самопожертви — знає лише сам творець. Чи переживе творіння свого майстра — покаже час.
«Мистецтво мудрості полягає в тому, щоб знати, що слід не помічати», — звучить мудрий життєвий афоризм американського філософа Jamesa. Franciszek сповна використав його як універсальний редактор: не вступав у бійки та сварки, не створював міфів, не ображав і не руйнував, а наполегливо — день за днем — будував авторитет «Głosu», шукав співробітників, започатковував важливі суспільні ініціативи. Пам’ятаймо, що ми виховувалися у двох культурах: культурі залежності й послуху, затишного та безпечного «світу настанов», який багатьох позбавляв свободи й водночас звільняв від відповідальності, а також культурі протесту, бунту, анархії, вимог до зовнішніх інституційних структур, зокрема державних. Сьогодні потрібно перейти на ще інший, складніший рівень свідомості — до культури господарювання й творчості, а це завдання для багатьох є непосильним. Однак воно є необхідною умовою існування, поступу й розвитку нас самих, середовища, місцевого самоврядування та Польщі. Це життєве й водночас суспільне кредо Franciszek реалізовував у своїй-нашій газеті, наполегливо вибудовуючи бачення «малої Батьківщини».
Він сам залишив посаду головного редактора, і це рішення потрібно поважати. Після нього залишився «GŁOS», який не змінить свого характеру, профілю, стилю та доробку. Адже залишилося постійне й широке коло співредакторів видання — людей, які пишуть без авторських гонорарів, ентузіастів і громадських діячів; існує також різноманітне й надзвичайно численне середовище читачів і прихильників газети. Цей безцінний зв’язок із Читачами ми зміцнюватимемо й розвиватимемо, дійдемо до шкіл і всіх середовищ, зацікавлених у співпраці. Нас надихає ідея інтеграції місцевої спільноти, формування емоційного ставлення до нашої спільної «малої Батьківщини». Ми не пов’язуємо себе з жодною політичною опцією, залишаємося незалежними у висловлюваних думках і поглядах, не визнаємо цензури та цілеспрямованого спонсорства, яке змушує здійснювати запрограмовані у власних інтересах дії. Польська преса сьогодні вільна й незалежна, а журналіст має право інформувати Читачів про те, що вважає важливим і цікавим.
Однак ми не діємо в цілковитому вакуумі та ізоляції — це була б хибна утопія. Ми визнаємо духовне заступництво Towarzystwa Miłośników Bolesławca, адже це частинка нас самих, цінуємо фінансову підтримку місцевого самоврядування — міської та ґмінної рад у Болеславці. Нам близька ідея громадянської держави, самоврядної демократії, інтеграції середовищ і консенсусу в колективних діях задля спільного блага — нашого міста й регіону (а також із думкою про майбутній повіт), і в цьому питанні ми розраховуємо на допомогу широко зрозумілого середовища. Ми з Вами й для Вас, гаряче закликаємо до співпраці та допомоги, адже лише це дасть змогу по-справжньому ототожнювати себе зі своєю газетою. Ще надто рано писати про нові ідеї та ініціативи; у РІК ТОЛЕРАНТНОСТІ ми хочемо працювати продуктивно, ефективно, добре — відповідно до наших можливостей і суспільної залученості. Але, крім толерантності, просимо також конструктивної критики, адже вона породжує поступ і самовдосконалення, протидіючи самозакоханості та самовдоволенню.