Дислексія, дисграфія, дизортографія — ці терміни, що звучать дещо незвично, нерідко з’являються в розмовах учителів. Їх також можна знайти в письмових висновках педагогів. Але чи справді всі — особливо вчителі польської мови та вчителі 1–3-х класів — знають, «з чим це їдять»? Проведене в Початковій школі № 1 у Болеславці навчальне засідання педагогічної ради за участю педагога з Державної психолого-педагогічної консультації показало, що знання вчителів про дислексію є фрагментарними, а тому малопрактичними. Водночас виявилося, що існує великий попит на компетентні пояснення з цього питання. Товариство творчих учителів, ідучи назустріч цим потребам, 25 жовтня 1994 року організувало зустріч і навчання на тему учнів із дислексією. Лекція працівниць консультації — пані Еви Майхровської (психологині) та Ядвіги Роєвської (педагогині), що чергувалася з дискусією, мала стати доброю нагодою для систематизації та доповнення наявних знань. Товариство запросило вчителів початкових і середніх шкіл, і запрошенням скористалися понад 50 осіб. Справді, цього разу очікування збіглися з результатами. Двогодинна зустріч у учительській Початкової школи № 1 стала форумом, на якому практика зіткнулася з теорією, а поширені думки — із суто науковою позицією. Очевидно, що вчителі розходилися з відчуттям незадоволення, адже неможливо протягом такої короткої зустрічі пояснити все, що стосується симптоматики, діагностики та терапії дітей із дислексією. Однак безперечно, вона дала учасникам певну основу для подальшого, вже самостійного вивчення проблеми за рекомендованою їм літературою.
Підсумовуючи, задум виявився ефективним, а Товариство творчих учителів отримало додаткове підтвердження того, що варто розвивати подібну діяльність.