Із матеріалів Товариства творчих учителів:
Дислексія — відома чи невідома проблема?
22 жовтня цього року відбувся футбольний матч старших юніорів. Один проти одного зіграли команди BK.S Bolesławiec і Bielawianka Bielawa. Господарі перемогли з рахунком 2:0. Наприкінці другого тайму на полі стався неприємний інцидент. Гравець гостей сфолив на нашому футболістові. Фол стався в запалі боротьби. Удар «ззаду» був сильним, але, безперечно, ненавмисним. Наш гравець — імовірно, під впливом болю — зробив жест, який я визначаю як провокативно-захисний.
Суддя матчу показав гравцеві гостей червону картку (відповідно до нових правил цілком справедливо). Потім суддя «дозволив собі» викликати на місце інциденту капітана команди гостей (воротаря). Відбулася розмова, під час якої капітан гостей ужив нецензурний вислів, яким, найімовірніше, образив суддю, адже капітан також побачив перед собою червону картку.
Пишучи цей текст, я свідомо вжив формулювання «дозволив собі», оскільки вважаю, що суддя не мав права викликати капітана. Показ червоної картки однозначно означає, що покараний таким чином гравець автоматично вилучається з поля. Тож немає потреби додатково повідомляти про це капітана.
Хочу зазначити, що до моменту показу червоних карток матч проходив у спокійній атмосфері (здається, було лише одне трьохвилинне вилучення). З огляду на те, що результат був практично визначений, гості грали в меншості, а до завершення матчу залишалося мало часу, загострення матчу очікувати не можна було. Після матчу між мною та моїм колегою, відомим футбольним суддею Stanisławem Gizą, відбулося парі. Він є автором, редактором і видавцем «Biuletynu Sędziowskiego» для округу Jelenia Góra та унікального видання «Od trampkarza do juniora».
Пан Stanisław підтримував суддю, тоді як я вважав, що суддя припустився помилки. Згідно з умовами парі пан Stanisław мав протягом тижня надати доказ («Правила гри у футбол»). Минуло три тижні, а доказу немає. Формально я міг би вважати себе переможцем, але мене не цікавить перемога за зеленим столом. Тому (цього разу на сторінках «Głosu Bolesławca») я знову викликаю тебе, Staszku.
Розмірковуючи над тим, хто міг би бути арбітром, я дійшов висновку, що є одна кандидатура, прийнятна для нас обох. Це відомий футбольний суддя Pan Andrzej Szczełkun: з огляду на те, що він обіймає посаду голови Суддівського округу Jelenia Góra, а також на рівень його кваліфікації (адже не кожен стає суддею першої ліги).
Формальні питання залишаю тобі, Staszku. Щодо ставки, я готовий обміняти ящик пива на пляшку, але GUINNESSA (попередньо ми не домовлялися про марку пива), хоча моя перемога майже гарантована. Втім, рішення в цьому питанні залишаю за тобою.
Оскільки я обрав письмовий шлях, очікую письмового вердикту, хоча й не обов’язково в газеті.
Зі спортивним привітанням J.Kubica.