Ймовірно, бажаючи здобути голоси виборців, одне з угруповань дорікнуло міській владі за прикрашання торік перед Різдвом площі та прилеглих вулиць, встановлення перед ратушею ялинки й трансляцію через гучномовці колядок.
Автор цього незрозумілого для мене (і, мабуть, для більшості читачів) закиду (про марнотратство?!) напевно не мав під рукою розумніших виборчих аргументів, а вже цілком точно не бачив, скільки радості принесло дітям із дитячих садків прикрашання, наприклад, міської ялинки. На мою думку, а також на думку багатьох перехожих, які коментували торішнє оздоблення міста, це нарешті було ч о с ь.
Пишу «щось», бо для мене це, порівняно з оформленням «західних» вулиць і магазинів, було все ще дуже, дуже скромним оздобленням. На площі Пілсудського було бідненько, так само бідно виглядали торговельні заклади, особливо супермаркет чи універмаг «Bolko». Без відгуку залишився мій торішній заклик — і серед приватних торговців, і серед самого Об’єднання болеславецьких торговців.
Адже Асоціація, мабуть, може дозволити собі оголосити конкурс на святкове оформлення магазину. Головним призом могла б бути, наприклад, поїздка до фантастично прикрашеного передріздвяного або передноворічного Берліна чи хоча б до ближчого Görlitz.
А взагалі чого ми соромимося або боїмося, уникаючи багатшого чи взагалі будь-якого оздоблення? Невже нам не по кишені трохи сяючих лампочок або нам байдуже до красивішої презентації товару? Зрештою рушаймо до тієї все ще недосяжної Європи й не біймося переносити на наш ґрунт те, що є добрим, красивим і викликає захоплення.
Повертаючись до торішніх свят: не знаю, чи зможе цього року пані Teresa Skorupa повторити такий похвальний і гуманний жест, як різдвяна вечеря для малозабезпечених. Нагадаю читачам, що ця сама пані Teresa два роки тому обдарувала красивими й дорогими подарунками дітей із Дитячого будинку святого Józefa, одночасно влаштувавши для них смачне частування на ялинковому святі.
Можливо, інший ресторан (оптовий склад, фірма, підприємство, магазин) цього року перейме «естафетну паличку» від пані Teresa?
Мої побоювання щодо фінансових можливостей ресторану «Kasztelańska» виникають через те, що порівняно з минулими роками мешканці міста рідше відвідують ресторан і торговельні заклади загалом. Збідніння суспільства видно «неозброєним оком». Найважче перед святами буде людям з інвалідністю, пенсіонерам, низькооплачуваним і безробітним. Напередодні Різдва подумаймо про тих, кому не буде за що купити подарунок дітям і накрити багатший різдвяний стіл.
Через Центр соціальної допомоги, Спілку пенсіонерів та людей з інвалідністю або Польський Червоний Хрест цим людям можна буде допомогти, передавши вже не ношений, але ще не зношений одяг, іграшки чи побутову техніку.