У межах співпраці, яка триває вже п’ять років між Музеєм кераміки та кафедрою археології Інституту праісторії при Університеті в Інсбруку, у серпні цього року магістра Bożena Kantek запросили на археологічну практику в Abfaltersbach у Тіролі. Тритижнева практика охоплювала інвентаризаційні та дослідницькі роботи на території останньої гончарні в Австрії.
Місцевість Abfaltersbach розташована в улоговині на південь від головного хребта Східних Альп, на старому римському шляху, що сполучав Східний Тіроль із Каринтією, між двома містами — Lienz і Bruneco, відомими багатовіковою гончарною традицією.
Гончарня Steger у Abfeltersbach, заснована в середині XVII століття гончарем Engel, після його смерті переходила до наступних гончарів із родин Hofer і Troger. У 1867 році підприємство перепродали Sebastianowi Stegerowi, і відтоді історія закладу аж до припинення його діяльності на межі 1965–1966 років була пов’язана з гончарною родиною Steger. Кераміку в цій майстерні виготовляли з низькотемпературно випаленої червоної глини. Найчастіше це були молочники, миски, тарілки, кухлі та горщики, сформовані на гончарному крузі або вручну й оздоблені за допомогою ріжка чи розпилення через картонні шаблони з вирізаним орнаментом. Переважали рослинні мотиви або своєрідне плямування всієї поверхні посудини. Гаму посуду зазвичай витримували в коричневих, блакитних, зелених і жовтих тонах. Застосовували безбарвну свинцеву поливу. Великої слави майстерні Steger принесли кахляні печі з багатим рельєфним декором рослинних або фігуративних мотивів. Матеріал, викопаний поблизу майстерні, також свідчив про активний імпорт керамічного посуду з віддалених частин Австрії та Європи. Про це, зокрема, свідчать уламки простого болеславецького посуду початку XX століття, вкритого типовою коричневою земляною поливою.
Комплекс майстерні Steger зберігся до сьогодні в доброму стані: уціліли млин для подрібнення полив, майстерня з усім обладнанням, зокрема два гончарні круги, дві печі, дерев’яні та гіпсові форми, шаблони для розпилення й дерев’яні підкладки для гончарного круга. Однак давню майстерню було повністю знищено під час повені 1882 року. Тому розкопки мали на меті дістатися глибших шарів ґрунту поблизу майстерні, щоб знайти уламки посуду та залишки майстерні, що існувала до катастрофи, як називають повінь 1882 року. Унаслідок розкопок виявили фрагмент кам’яної стіни, імовірно XVII століття, із фрагментом дерев’яної опори, а також певну кількість фрагментів керамічних і скляних посудин — як давніших, так і пізніших — та майже повністю збережений порцеляновий кульовий млин для подрібнення полив. Нинішню майстерню, розташовану в житлово-господарській будівлі, у майбутньому, після попередньої передачі родиною Steger, перетворять на музей гончарства. Тому під час літньої археологічної кампанії також зосередилися на підготовчих інвентаризаційних роботах із інструментами та керамікою, що зберігаються в майстерні, з огляду на майбутню експозицію та видання окремого каталогу. З цього приводу виникають роздуми й жаль, що нестача коштів у нашому місті не дає змоги реалізувати подібне рішення щодо покинутої колишньої майстерні Hugo Reinhold на вулиці Zgorzeleckiej.
Паралельно кафедра археології Університету в Інсбруку проводила розкопки в St. Justina, а також у замках Heinfels і Flaschberg над річкою Drau, де було знайдено надзвичайно цікавий і дуже цінний скарб середньовічних срібних монет. Також виявили рідкісні й дуже цінні середньовічні предмети, зокрема керамічні гральні кістки завбільшки лише з горошину, датовані XII століттям. У St. Justina біля церковної стіни розкопали дуже цінну знахідку середньовічного періоду — фрагменти жіночої сукні XII століття та золоті прикраси того часу. Тим часом високо в Альпах група студентів археології з Інсбрука, яка працювала в дуже складних умовах на висоті понад 2000 м над рівнем моря під керівництвом доцента W. Leitnera, натрапила на слід людини льодовикової епохи, що живла 7000 років тому. Розкопки проводили в місці, де лежить величезний валун, який, імовірно, слугував мандрівникам давніх часів місцем відпочинку. Про це свідчать знайдені під валуном фрагменти кресал і знаряддя палеолітичного періоду.