Передавання релігійної істини вірянам із амвона завжди посідало почесне місце в Католицькій церкві. Не інакше було й у Bolesławiec. Найчастіше використовуваною тут формою проповіді була гомілія. Виходячи з євангельської перикопи, яка становила головну тему промови, проповідник звертався до життєвої ситуації присутніх і робив певні висновки морального характеру. Так зрозуміле Слово Боже зазвичай проголошували щонеділі та у свята під час усіх Святих Мес.
Окрім гомілії, навчання набувало форми тематичних проповідей, які виголошували з нагоди реколекцій, місій, відпустів, триденних богослужінь, Гірких Жалів, 40-годинного набоженства, під час травневих, червневих і жовтневих богослужінь, а також щосереди під час новенни до Матері Божої Неустанної Помочі. Практикували також оказійні проповіді, які виголошували під час урочистостей святих Господніх, а також з нагоди парафіяльних урочистостей, таких як: приміції, ювілеї, хрещення, похорони, шлюби чи конфірмації.
Проповідницькою діяльністю здебільшого займалися місцеві душпастирі. Однак, бажаючи урізноманітнити форму навчання, запрошували проповідників із різних середовищ. Нерідко з парафіяльного амвона лунав голос вроцлавських єпископів у спеціальних проповідях або пастирських листах. Варто згадати постать єпископа Вінцентія Урбана (помер у грудні 1983 року), який у 1974–1975 роках виголосив у костелі Матері Божої Неустанної Помочі 12 гомілій і адресував вірянам стільки ж пастирських листів.
Кількість проповідей і гомілій у 1970–1983 роках була надзвичайно вражаючою, адже щороку в середньому виголошували близько шестисот. Цікавою була також тематика навчання. Книга виголошених проповідей містить велику гаму тем, які, однак, загалом не відхиляються від рекомендацій Єпископату Польщі. Неможливо перелічити тут усі проповіді, тому обмежимося представленням їхніх тематичних груп. Отже, це були проповіді: про Пресвяту Трійцю, христологічні, маріологічні, еклезіологічні, присвячені сімейному життю та релігійному вихованню і, зрештою, про таїнства.
Особливою формою проповідницького навчання були реколекції та святі місії, які збирали великі групи слухачів. Реколекції готували до сповіді, пожвавлювали релігійне життя та впорядковували моральне життя, а отже ставали причиною відновлення всієї спільноти. З огляду на це реколекції проводили в парафії щороку в період Адвенту та Великого посту, а також перед урочистим встановленням новенни до Матері Божої Неустанної Помочі у травні 1971 року.
Перші святі місії мали відбутися вже 1970 року, однак через ремонт костелу, що тривав, їх перенесли на 1974 рік. Цю надзвичайно важливу справу здійснювали редемптористи від 14 до 22 вересня, виголошуючи науки для окремих станів. Під час усіх конференцій костел був заповнений дітьми, молоддю та літніми людьми. Численні приступання до таїнства Покаяння, навернення, а також понад 14 тисяч уділених Святих Причасть свідчать про значні плоди місій; їх доповнив факт укладення церковного шлюбу 8 парами, які багато років жили без таїнства подружжя. На завершення духовних вправ до парафії прибув єпископ Вінцентій Урбан, виголосив Слово Боже та освятив великий дубовий місійний хрест, який згодом встановили зовні костелу.
На завершення слід підкреслити, що звичайна проповідницька діяльність, реколекції та місії, які проводили в костелі Матері Божої Неустанної Помочі, стали для мешканців парафії нагодою до роздумів і неабияк вплинули на розвиток їхнього релігійно-морального життя.