Тодішнім полякам здавалося, що це може бути короткий період і внаслідок якихось сприятливих міжнародних змін можна буде повернутися до відновлення Польщі. Не вистачало уяви, щоб усвідомити, як довго доведеться чекати на цей факт. 123 роки неволі, три покоління поляків, 6 національно-визвольних повстань, увесь процес германізації та русифікації й усі інші нещастя, які випали на долю нашого народу. І лише внаслідок Першої світової війни, про яку поляки молилися в церквах, усвідомлюючи, що тільки війна між державами-загарбницями створить шанс на незалежну державу.
Такий шанс виник. Тодішнім полякам здавалося, що це може бути короткий період і внаслідок якихось сприятливих міжнародних змін можна буде повернутися до відновлення Польщі. Не вистачало уяви, щоб усвідомити, як довго доведеться чекати на цей факт. 123 роки неволі, три покоління поляків, 6 національно-визвольних повстань, увесь процес германізації та русифікації й усі інші нещастя, які випали на долю нашого народу. 1 лише внаслідок Першої світової війни, про яку поляки молилися в церквах, усвідомлюючи, що тільки війна між державами-загарбницями створить шанс на незалежну державу. Такий шанс виник. Далекоглядність політиків того покоління, таких як Józef Piłsudski, Roman Dmowski, Ignacy Paderewski, Ignacy Daszyński, Wincenty Witos та багатьох інших, дала змогу започаткувати створення відродженої польської держави. Найбільша роль тут належала Józef Piłsudski, який 10. XI. 1918 року повернувся з в’язниці в Магдебурзі й як глава держави створював її основи. Було розпочато складну працю зі створення державної адміністрації, роботу над Конституцією нової Польщі та визначення її остаточних кордонів, за які довелося вести три Сілезькі повстання, Великопольське повстання та війну з Росією — 1920 року. 76-та річниця Незалежності спонукає до роздумів над цим фактом. Усупереч видимості, слід пам’ятати, що 123 роки відсутності польської держави позначилися на долі польського народу, і це відчувається донині. Коли весь XIX століття був періодом формування сучасних капіталістичних держав, ми взагалі не мали власної держави. Усі зусилля поляків були зосереджені на національно-визвольній боротьбі. Коли XIX століття було періодом формування парламентських демократій, полякам не було де вчитися цих демократій. Ми більше були народом боротьби, ніж праці. Тож нам доведеться багато надолужити з того, що ми втратили за ці 123 роки. Якщо до цього додати руйнування під час Другої світової війни та величезні національні втрати (65% національного майна і близько 6 млн жертв), а згодом складний і суперечливий період 45-річчя, то наші роздуми про минуле Польщі та бачення майбутнього з перспективи 76-річчя Незалежності будуть повнішими.