Нелегка наука демократії та самоврядування не оминула й нашого міста. Місто аж ніяк не є оазою загального щастя, але емоції, пов’язані з виборами, поступово вщухли, а зусилля нових депутатів спрямовані в майбутнє. Як ми пам’ятаємо, у виборчій кампанії не бракувало гострих і полемічних акцентів, які висували численні партії, угруповання та нашвидкуруч створені об’єднання. Вони представляли більш-менш вдалі програми, обіцяли революції та часи стрімкого прогресу, заперечували або возвеличували попередні здобутки й кадрові розклади. Електорат міста над Бобром не піддався грі видимості та політичній демагогії: голосували не стільки за партії, скільки за відомих у місцевому середовищі людей із визнаним авторитетом і доробком. Серед нових міських депутатів сьогодні марно шукати так званих радикалів, ура-революціонерів і демагогів-красномовців. Мандати здебільшого отримали розважливі, досвідчені, молоді й старші, але відповідальні та мудрі люди, які уникають чвар і суперечок, натомість щиро турбуються про долю Болеславця.
За партійною належністю 11 депутатів представляють Спільноту католицьких родин, 9 — Союз демократичної лівиці, 7 — Союз свободи (на вибори йшли під гаслом «Тепер Болеславець»), 4 — Виборчий форум на користь міста та його мешканців, у якому провідну роль відігравали торговці й ремісники, але виборці довірилися 2 лікарям і 2 учителям (нині — Коло незалежних депутатів). Лише 1 депутат представляє класичних правих. Дивовижно, але за такої мозаїки позицій і поглядів вдалося безболісно й узгоджено домовитися про розподіл усіх посад у Раді та правлінні міста. Перемогли здоровий глузд і громадянська позиція нових депутатів другого скликання місцевого самоврядування, а це добре віщує майбутнє.
Непросте мистецтво компромісу дало змогу задовольнити всі угруповання та школи думки під час обрання міської влади. Як сталося, що головою ради став представник лівих, інженер-пенсіонер Władysław Landsberg, функцію президента й надалі виконує інженер Józef Król, а в правлінні міста злагоджено співпрацюють представники Союзу свободи, SLD, Виборчого форуму та Спільноти католицьких родин, — нехай з’ясовують любителі й знавці кулуарів, шукачі сенсацій і мисливці за закулісними іграми. Тут також досягнуто стану повного консенсусу: важливими були не кольори партійних посвідчень, а знання, компетентність і авторитет. Усупереч початковим побоюванням і очікуванням, засідання правління міста характеризуються розважливістю, відповідальністю, здоровим поміркованим глуздом, тактом і культурою. Є розбіжності в думках, різні погляди, однак завжди доходить до спільних обговорень, домовленостей і згоди щодо раціональних рішень. Конструктивне мислення переважило також під час виборів окремих комісій ради. У владних органах представлені всі політичні сили, хоча, здається, з часом ця проблема втратить значення. Перед місцевою громадою стоять десятки важливих фахових проблем, тож часу на ідеологію та поділ волосини надвоє не залишиться. Зрештою, усі здебільшого знають одне одного й ставляться взаємно з повагою, тому суперництво стосуватиметься конкретних рішень і пошуку оптимальних методів спільних дій. Згода будує — цієї максими дотримується більшість міських депутатів, що, однак, не виключає розбіжностей у поглядах і раціональної полеміки. Різнитися можна красиво й мудро, не обов’язково одразу хапатися за кийки чи мечі...
Приводів для суперечок не бракуватиме хоча б під час формування та розподілу майбутнього бюджету, який не задовольнить усіх місцевих потреб. До щасливого завершення наближається головна інвестиція останніх років — очисні споруди. Настає черга визначити місце для міського сміттєзвалища, чого досі не вдалося зробити у виробці після вичерпаної глиняної копальні в Suszki. Мешканці цього села успішно заблокували ініціативу, урядові інвестиційні кошти було втрачено, тож потрібно шукати нове місце з розрахунком на зберігання відходів протягом кількох десятків років експлуатації. Суворі екологічні вимоги створюють складний бар’єр. Певні надії пов’язують із полігонами за селом Trzebień, у районі Osiecznica, або з іншими місцями. Завдання надзвичайно складне, попри його пріоритетність. Велика кореспонденція, наради, зустрічі, виїзні обстеження, величезні організаційні зусилля — а результату досі немає. Це лише невеликий приклад масштабу проблем, із якими щодня стикаються депутати та міська влада.
Одностайно вирішили, що місто прийме родину польських репатріантів із Казахстану. Можна припустити, що це не остання відповідь у справі закордонної польської громади. Настає час удосконалити авіаційне сполучення з центральною Польщею (близькість німецького кордону та посилений автомобільний рух зумовлюють потребу в будівництві так званої міської об’їзної дороги), автострада, що будується неподалік, створює шанс активізувати частину безробітних, модернізації потребує телекомунікаційна мережа, постійно бракує житла, а багато помешкань потребують термінового ремонту, як і школи, які самоврядування має перебрати на власне утримання. Кожна сфера господарського та суспільного життя потребує вивчення, удосконалень і економічного аналізу. Чи вистачить на це сил у нових депутатів? Покаже час.
Сформувалася сприятлива атмосфера для «Голосу Болеславця», який перестане бути голосом «того, хто волає в пустелі», а стане справжнім голосом місцевої громадської думки та інформатором про життя міста. Про остаточний формат видання писати ще зарано. Порушені тут проблеми й тематичні напрями цілком обґрунтовані, але не завжди правильно адресовані. Ні міська рада, ні президент не висловлюватимуться щодо приведення зарплат до реального рівня, так само не дадуть «одразу» відповіді, як розв’язати житлові проблеми чи ліквідувати безробіття. Натомість вони вже невдовзі займуться проблемою зростання комунальної орендної плати, зважаючи на становище найбідніших людей і шукаючи можливості прийти їм на допомогу. Ми діємо відповідно до чинного законодавства та чітко визначених повноважень. Нам не бракує доброї волі й залученості, але ми не можемо миттєво виправити наслідки численних занедбань чи боргів, не обіцяємо золотих гір і стану загальної нірвани. Ми просто уникаємо дешевої демагогії. Нас менше цікавить розмір зарплати міського президента, а більше — результативність його дій, ефективність роботи виконавчої влади. І в цьому напрямі навіть неозброєним оком видно прогрес. Не розвиваю тему через брак місця.
У Болеславці виникла нова (новаторська?) модель міської влади, яка, безперечно, відповідає очікуванням електорату. Переміг принцип пропорційності та паритету в розподілі найважливіших посад, а партійний ключ, від якого вже один крок до емоційного «партійництва», на щастя, загубився. Керувати містом, імовірно, стане складніше, адже контроль за владою вимагає відповідальності за вчинки й слова, а депутати не почуваються безпорадними, натомість хочуть повною мірою відповідати за свої мандати. Це добре, бо самозамилування замінять самовдосконалення й турбота про спільне благо, діяльність pro publico bono. У місті над Бобром, щоправда, не розквітли китайські «сто квітів», але нові люди з авторитетом і життєвим досвідом хочуть залишити власний тривалий слід в історії та майбутньому міста. Зроблено перший значний крок у правильному напрямку.