Як і щосерпня протягом 30 років, у Болеславці відбувався Всеукраїнський керамічно-скульптурний пленер. 30-річчя було підкреслено по-різному. Комісар пленеру пані Krystyna Gay-Kutschenreiter запросила комісарів попередніх пленерів. Не всі відповіли участю, але тих, хто приїхав, слід назвати. Прибула пані Krystyna PŁAWSKA – JACKIEWICZ — перша комісарка, пан Władysław GARNIK, пан Stanisław WIĄCEK. Krystyna STRUŻYNA – KUNECKA, яка найдовше обіймала цю посаду, надіслала вітання.
Пленер тривав цілий місяць. Те, що за цей час було створено попри скромний бюджет, але завдяки відданій команді організаторів і спонсорів (про яких ми напишемо окремо), побачимо на післяпленерній виставці в Болеславецькому осередку культури на початку грудня 1994 року.
Ювілейні урочистості організували 13–14 серпня. На них запросили учасників пленерів від 1964 року — список завершився цифрою 138 осіб. У суботній першій половині дня у «Forum» тривала дискусія «навколо болеславецької кераміки», після обіду святкування прикрасив вернісаж виставки Barbara CICHOCKA, мисткині з Вроцлава, учасниці пленеру, а також естрадна програма у виконанні Театру Нашого з Michałowice під назвою «Пам’ятайте про нагороди», присвячена художникам. Увечері відбулося «хрещення» керамічної печі угорського типу, збудованої паном Krzysztof ROZPONDEK — художником-керамістом із Вроцлава. Піч, збудована на площі Пілсудського, викликала загальний інтерес — такого в Болеславці ще не було: щоб у самому центрі міста горіла величезна піч! «Bolko II» постав завдяки допомозі та коштом Zakłady Ceramiczne «Bolesławiec». Вона горіла дві доби, а керамічні роботи, випалені в ній, побачимо на згаданій післяпленерній виставці.
«Я переконаний, — говорив мер Józef KRÓL, — що ці пленери, ці мистецькі заходи навколо кераміки добре служать рекламі та популяризації болеславецької кераміки. Ми створюємо для вас можливості для роботи, а ви своїми творами, опосередковано, рекламуєте наше місто та керамічну промисловість. Це такий позамистецький результат пленеру. Ми хотіли б, щоб наше місто славилося керамікою /.../.»
І справді, про неї почали голосно говорити вже багато років тому. Згадує Krystyna PŁAWSKA – JACKIEWICZ: «З тим, що тут, у Болеславці, створювалося, ми виходили у світ. Організовували загальнопольські та міжнародні виставки, художники надсилали свої роботи на різні конкурси, здобували нагороди. Просто нам було що представити широкій публіці. Непогано ми виступили на всесвітній виставці кераміки у Стамбулі, представивши твори, створені тут».
— Але як жити з кераміки? — Чи може таке місто, як Болеславець, наважитися створити тут Центр польської кераміки? — Чи здатне воно організовувати Ярмарки кераміки (перший несміливий крок було зроблено в травні цього року — організовано I Ярмарок болеславецької кераміки)?
«BOLKO II» — піч угорського типу. На передньому плані мер — J. Król, художник — K.Rozpondek, комісар пленеру — K. Kutschenreiter.
На ці запитання відповідають митці, послухаймо їх. Говорить Andrzej TRZASKA — художник із Гданська:
«Почну пафосно — з малих батьківщин /.../. Настав час відчути ідентичність малої батьківщини, місця, де я живу, де кохаю, де народжуються мої діти. Настав час ототожнити себе з цим місцем на землі й пишатися тим, що це місто, відоме... власне, чим? Золотом — не мистецтвом, а глиною, бо саме вона є золотом Болеславця...»
І далі: «Мистецтво — це справа розкоші. Хтось колись сказав, що спочатку має бути база, а потім настане час для культури... Неправда. КУЛЬТУРА МУСИТЬ ФУНКЦІОНУВАТИ НАВІТЬ У БІДНОСТІ, бо наслідком буде те, що ми матимемо забезпечене хамство, адже людина, яка не звикла любити малу, але досконалу річ, у яку пальці митця вклали свої прагнення, знищить і розіб’є те, що зробив митець».
На запитання, як митець може допомогти місту, він відповідає, що може залишити свій слід, проектуючи вуличні ліхтарі, фонтани, фасади тощо. Центр польської кераміки в Болеславці? Звичайно. Ярмарки? Ніхто в Польщі не має такого шансу, як Болеславець, — додає Władysław GARNIK: поклади чудової глини під рукою, керамічні заводи, прихильність влади, доброзичлива атмосфера, торговельний і виставковий центр, осередок, де пленер міг би відбуватися за принципом живого музею просто неба; тут кожен міг би побачити, як створюється керамічний твір; це було б фантастично! — замріявся Krzysztof ROZPONDEK і завершує роздумом, що якби міська влада, керамічні заводи та митці об’єднали свої зусилля, спільний успіх був би реальним: Болеславець має такий шанс.