У номері «GŁOSU BOLESŁAWCA» за квітень 1993 року я описав барельєф, розташований на східній стіні ратуші. Ця стаття не залишилася без відповіді, завдяки чому я отримав нову, невідому болеславецьким хроністам інформацію. Нагадаю, що пам’ятка зображає роззброєння французького генерала Бруна Розалією Йоанною фон Бонін. Мені вдалося встановити більше подробиць із життя героїні, її першого чоловіка та дітей. Розалія Йоанна фон Бонін, уроджена Гоффманн, народилася 2.11.1781 року. Її чоловіком став дворянин Карл Генріх фон Бонін, який походив із давнього поморського роду, народився 1779 року в Henkwitz (лінія роду — Wogenthin, маєток Karzin), був учасником наполеонівських воєн, у 1806 році потрапив у полон, після чого втік із табору військовополонених і повернувся до Сілезії. У 1807 році він купив маєток Wiesau (Лонка біля Болеславця) і оселився там разом із дружиною. У 1812 році його перевели до Явора на посаду офіцера жандармерії та нагородили орденом йоанітів. 21.11.1813 року він отримав звання капітана. Однак менш ніж через рік, 4.1.1814 року, помер від віспи. У 1812 році в Берліні він видав коштом S. G. Scone'a спогади, присвячені своїм воєнним долям, — «Das unmoegliche Jahr meines Leben. Memorien eines Preussischen Oficiers».
Після смерті чоловіка Розалія Йоанна продала Wiesau й оселилася у Свідниці, де знову вийшла заміж — за лейтенанта Chample, з яким, утім, швидко розлучилася. Згодом вона отримала королівський дозвіл на відновлення прізвища Бонін і 1836 року повернулася до Болеславця. 27.XII.1841 року після тривалих страждань вона померла тут від хвороби печінки. Розалія, як і її перший чоловік, опублікувала свої мемуари, видані під назвою «Merkwuerde Begebenheiten aus dem Leben einer Preussischen Offizierdame», тобто «Дивовижні пригоди з життя прусської жінки-офіцера». У першому шлюбі з Карлом Генріхом народилося 4 сини та 4 доньки. Найвідоміші з них: Отто Богуслав, народився 11.XI.1807 року у Wiesau. Після навчання в Потсдамі та Берліні 1823 року повернувся до матері. 1830 року брав участь у бельгійській революції як солдат 1-го кірасирського полку, після повернення до Берліна працював у Міністерстві юстиції. Помер від холери в Берліні 20.VIII.1837 року; Роберт Юліус Моріц (1805–1852), капітан прусських військ; Фредеріка Вільгельміна, народжена 1809 року в Болеславці; та Маріанна Елеонора, народжена в Берліні. Ось коротко про найближчу родину Розалії.
У січні цього року з владою нашого міста зв’язалася пані Thora von Bonin, яка проживає в Мюнхені, зацікавлена барельєфом і прагне написати про нього книгу. Кількома місяцями раніше вона разом із дочкою відвідала Болеславець і ретельно оглянула пам’ятку. Пані von Bonin, уроджена von Loesch, народилася 15 III 1936 року в маєтку Waszkowo поблизу Равича й вийшла заміж за Bolko von Bonin із лінії Naseband, який, що цікаво, від 1986 року обіймає відповідальну посаду в Ордені йоанітів, що нині займається лише благодійною діяльністю.
Особою, яка повідомила пані Thora про те, що в Болеславці знаходиться такий барельєф, є пан Hubert Bonin. Він також походить із цього поморського роду, з лінії Wulfflatzke (Wilcze Laski біля Щецинка). Його предки були вчителями в Хойницях у Помор’ї, а батько Otto Bonin переїхав до Бидгоща. У 30-х роках Hubert Bonin, зокрема, був провідником відомої в Бидгощі 7-ї дружини імені J.K.Chodkiewicza, брав участь у Вересневій кампанії, потім долучився до підпілля як член «Сірих шеренг», був заарештований і ув’язнений у концентраційному таборі Stutthof біля Гданська. Після війни оселився в Болеславці, а вже у квітні 1947 року заснував 1-шу скаутську дружину, яка існує донині.
Ймовірно, найближчими місяцями пані Thora von Bonin знову приїде до Болеславця, і я постараюся взяти в неї інтерв’ю.