Інавґурацію цьогорічних ДНІВ БОЛЕСЛАВЦЯ супроводжував сигнал із вежі ратуші, який виконували трубачі з полфовського оркестру. Цю приємну церемонію було припинено в останні роки, тож слава організаторам ДНІВ-94 за те, що вони повернулися до традиції.
Сигнал ратуші був, є і завжди буде окрасою міських заходів, а в минулі роки його виконання викликало велике зацікавлення та визнання мешканців міста й гостей.
Молодим читачам «Głos» («Голосу»), а також усім зацікавленим ми хотіли б ближче представити постать автора болеславецького сигналу і з цієї нагоди написати кілька речень про обставини, що супроводжували його народження.
Józef Dolecki (для знайомих JOZO) приїхав до Болеславця з великою групою репатріантів із Югославії восени 1946 року. У 1947 році з цієї групи відродився ансамбль пісні, музики й танцю «Jutrzenka» (у Югославії цей ансамбль популяризував польський фольклор і називався DANICA, що саме й означало «Jutrzenka»). Ансамбль відродив Ignacy Kunecki за участю Filipa Zielonki та Józefa Dolecki (капела). Jozo був музикантом-аматором-початківцем, але талановитим. «Шліфування» майстерності зрілого музиканта-інструктора він здобув кілька років потому, навчаючись у Школі музичних інструкторів у Лодзі, де брав уроки у самих майстрів (Lasocki, Skorupka, Skinder, Kolasiński, Straszyński, Sielski та інших відомих музикантів, які викладали у виші). Після закінчення школи Dolecki створював у Nowogrodziec і Болеславці хори, вокально-інструментальні ансамблі та капели.
У Болеславці тоді діяв залізничний духовий оркестр під керівництвом Andrzeja Pajdy. Після розширення Хімічних заводів «Wizów», навколо яких зосередилося тогочасне культурне життя, саме у «Wizów» було створено великий духовий оркестр. Він поглинув музикантів-залізничників і колишніх військових музикантів, а керівництво цим оркестром доручили інструкторові Dolecki.
Роботою у «Wizów» Józef Dolecki розпочав найдовший і найвизначніший розділ свого життя. Цей розділ — 30 років популяризації різних форм культури й мистецтва: спочатку у Фабричному клубі, що містився в будівлі нинішнього районного суду (там були інтернат хімічної школи та клуб-світлиця), а згодом — у заводському будинку культури на вул. Nowotki, нині Mikołaja Brody.
Тисячі дітей, молоді й дорослих, натхненних Dolecki, співали, танцювали, грали на музичних інструментах, фотографували, знімали фільми, вивчали іноземні мови та брали участь у сотнях культурних і розважальних заходів.
У будинку культури «Wizów» виникла, зокрема, перша й єдина в місті кіногрупа, учасники якої фіксували на плівці важливіші події та міські заходи. Ці плівки Jozo зберігає й досі, і матеріал, безперечно, заслуговує на увагу істориків, які працюють над монографією міста.
А із сигналом ратуші все було так: наприкінці п’ятдесятих років почали організовувати регіональні дні культури (щось на кшталт ДНІВ БОЛЕСЛАВЦЯ). Тодішній голова міської ради магістр Michał Skoczeń та керівниця відділу культури Stanisława Szwabowska оголосили відкритий конкурс на сигнал ратуші. На конкурс надійшло кілька робіт, серед них — твір Józefa Dolecki. Журі обрало саме цей твір. Відтоді (з 1961 року) цей сигнал лунав із вежі ратуші протягом усіх травневих днів культури Болеславця, а виконували його трубачі військового оркестру. Завдяки старанням доглядача ратушного годинника пана Adama Kowalskiego у наступні роки сигнал щодня відтворювали з магнітофонної стрічки опівдні, після того як годинник пробивав дванадцяту. Через кілька років, коли годинник відправили на ремонт, сигнал перестав лунати.
Józef Dolecki нині пенсіонер і військовий інвалід. Йому доручили громадську функцію голови болеславецького відділення Спілки військових інвалідів РП.
З музикою він не зміг розлучитися. Після виходу на пенсію вже понад 10 років навчає дітей і молодь у Державній музичній школі як учитель класу віолончелі. Його колишня учениця й випускниця PSM Dorota Straburzyńska продовжує навчання в Музичній академії в Познані, за потреби поповнюючи відомий оркестр Zbigniewa Górnego. Інші випускники навчаються в різних містах країни. Józef Dolecki також керує в PSM шкільним оркестром із 31 учасника, віолончельним ансамблем і чоловічим вокальним квартетом. Разом зі своїми вихованцями він виступає на всіх заходах, організованих PSM.
У школі та серед колег Jozo цінують і поважають за скромність, товариськість, професіоналізм і здебільшого безкорисливу працьовитість.