Коли 11 червня 1968 року католикам у Bolesławiec передали протестантський костел на Замковій площі, виявилося, що він був зруйнований приблизно на 70 відсотків. Практично вцілілими залишилися лише стіни та вежа, що стояла поруч. Не було дверей і вікон, внутрішня та зовнішня штукатурка була зруйнована на 70 відсотків, кроквяна конструкція даху разом із балками — на 35 відсотків, а стіни через протікання в кількох місцях мали пошкодження, що сягали 40 відсотків. Підлоги, електрична й блискавкозахисна системи, а також оздоблення інтер’єру були повністю знищені.
Однак із величезною відданістю та жертовністю розпочали ремонтні роботи. Вони тривали від світанку до першої, а часто й до пізніших нічних годин. Роботи одночасно виконували всередині та зовні костелу. Канонік ксьондз Edward Bober завжди був серед працівників, заохочуючи їх до роботи не лише словами, а й дуже часто власним прикладом. Він перевдягався в робочий одяг і разом із робітниками нерідко виконував найважчу роботу.
Після завершення основних підготовчих робіт 23 грудня 1969 року було проведено комісійне приймання відремонтованого храму. У складеному протоколі зазначено, що загрози безпеці та здоров’ю населення немає. На підставі цього рішення костел відкрили для користування вірянами, а наступного дня Святою месою — пастиркою — розпочалася душпастирська діяльність.
Наступні дні приносили нові події. З 1 січня 1970 року ксьондза Bober Курія архієпископська відкликала з посади вікарія-кооператора в парафії Успіння Пресвятої Діви Марії та призначила ректором костелу Матері Божої Неустанної Помочі, при якому водночас було створено самостійний душпастирський осередок. Межу між материнською парафією та новим осередком визначали вулиці: Kościuszki, Dzierżyńskiego, Rynek до ul. Kutuzowa, Komuny Paryskiej та Armii Ludowej. До цього осередку також приєднали Bożejowice, Otok, Rakowice та Łąka. Для допомоги в душпастирській роботі Курія у Wrocław skierowała двох вікаріїв: ксьондза Stanisław Miętus та ксьондза Franciszek Opara. Ксьондз Miętus оселився у сестер-адораторок на ul. Zgorzeleckiej, а ксьондз Opara та ксьондз-ректор — у захристії костелу, що ремонтувався.
Тим часом подальші роботи з відбудови костелу й надалі швидко просувалися. Усередині зробили нові балкони, повністю замінивши стару деревину. В обох бічних навax спорудили нові стелі та підшивку, замінили вісім пошкоджених несучих стовпів, які підтримували склепіння бічних нав, головної нави та всього даху. В окремій частині костелу облаштували приміщення для парафіяльної канцелярії та житлові кімнати. Провели електричну, водопровідно-каналізаційну й газову мережі. Встановили нові вікна, двері та підлоги, а також центральне опалення. Збудували й обладнали три катехитичні зали, після чого весь костел оштукатурили та побілили. Під час ремонту богослужіння відбувалися щодня. Тимчасовий вівтар тоді переміщували по всьому інтер’єру, пересуваючи його відповідно до поступу робіт у костелі.
Величезні зусилля дали змогу 18 квітня 1971 року архієпископу Bolesław Kominek освятити костел. Під час урочистості, у храмі, заповненому вірянами вщерть, архієпископ Kominek наголосив на потребі будівництва нових костелів, а також висловив подяку вірянам і ксьондзу Edward Bober за справу відбудови. Тут варто додати, що 25 жовтня 1971 року ксьондз Bober отримав прелатуру від Святого Престолу, який таким чином відзначив його працю та відданість.
Невдовзі відбулося й заснування нової парафії. Створена Вроцлавською курією з 1 липня 1972 року, вона отримала титул Матері Божої Неустанної Помочі. Тоді до парафії додали також вулиці: Nowotki, Wybickiego, Krasickiego, Drzymały, інший бік вулиці Kubika та один бік ul. Karola Miarki. Адміністратором цієї парафії став її дотеперішній ректор, прелат магістр Edward Bober.