На початку зазначу, що йдеться не про нинішнього президента Клінтона, а про Джона Квінсі Адамса, який у 1797 році був послом США в Пруссії. У 1809–1814 роках він був послом у Росії, а в 1815–1817 роках — послом у Великій Британії. Його дипломатична кар’єра завершилася обранням на посаду президента Сполучених Штатів на термін 1825–1829 років. Будучи послом у Берліні, 17.VII.1800 року він розпочав семитижневу туристичну подорож Сілезією, прямуючи через Франкфурт, Кросно-Оджанське, Зелену-Гуру, Кожухув, Шпротаву, Болеславець, Львувек до Єленя-Гури та Карконошів. Він відвідав багато міст Сілезії, записуючи свої враження у формі листів до свого брата Томаса.
Ці листи містять багато цікавих спостережень Адамса про життя навколишніх міст, зокрема й Болеславця.
Лист, написаний 27 липня 1800 року: «...Головним ремеслом Болеславця є гончарство, передусім виготовлення коричневих кавових горщиків, багато яких ти бачив у заїжджих дворах Берліна та Електорату. У Болеславці дев’ять гончарів, кожен наймає від шести до восьми робітників. Ми бачили їх під час виготовлення великих горщиків, у яких зазвичай зберігають масло. Із куба глини завтовшки приблизно у фут вони протягом п’яти хвилин роблять горщик, моделюючи його лише рукою, поки він обертається на своєрідному колі, встановленому перед ним. Ми не могли довго спостерігати, бо вони працюють у тому самому приміщенні, де нагріваються печі для випалювання виробів, і спека була нестерпною. На подвір’ї майстерні стоїть величезний горщик, виготовлений близько пів століття тому, місткістю приблизно п’ятдесят бушелів. Він має близько дванадцяти футів заввишки, опуклий, як бочка, і зберігається в спеціальному приміщенні...» Це, отже, один із небагатьох збережених записів про відомий горщик 1753 року роботи Йогана Готліба Йоппе. (ŻB) «Найбільшою цікавинкою Болеславця є, однак, два генії механіки — Якоб і Гюттінг, столяр і ткач, найближчі сусіди. Перший збудував машину, у якій за допомогою годинникового механізму рухаються ляльки заввишки шість дюймів, що зображують сцени Страстей Христових. Христос показаний під час молитви в Гетсиманському саду з трьома сплячими апостолами. В останній сцені Христос лежить у гробі, який охороняють два римські воїни. Проміжні сцени зображують зраду Юди, допит Ісуса Каяфою, розмову Пілата з юдеями, відречення Петра, бичування та розп’яття. Усе це супроводжується жалобною музикою...» Адамс згадує, що цей рухомий вертеп справив на нього велике враження.
Отже, Болеславець, як і Вамбєжице чи Барду-Сльонське, мав свою пам’ятку у вигляді рухомого вертепу, але слід його загубився. Далі Адамс пише: «Ткач Гюттінг, маючи подібний або навіть більший талант до механіки, використав його інакше. ...Стіни його будинку вкриті картами, що зображують течію Одри з містами та селами, через які вона протікає. Тут — гори Швейцарії, там — гори Сілезії, якими він мандрував. В одній кімнаті стоять два величезні столи, один на одному; на одному він розмістив усі міста та важливіші населені пункти Німеччини, на іншому — усієї Європи. Вони розташовані відповідно до свого географічного положення...» У другій кімнаті Гюттінг розмістив величезний механізм, що демонстрував коперниківську систему Всесвіту. Він був зроблений так, що все склепіння нерухомих зір оберталося навколо нашої Сонячної системи раз на двадцять чотири години й таким чином завжди точно показувало зорі в тому положенні, у якому вони перебувають щодо Землі. Усередині він розмістив усі планети нашої системи з кількома їхніми супутниками, а також усі комети, які спостерігали протягом останніх трьох століть. У третій кімнаті він мав інший механізм, який показував різні фази Місяця, а також фази супутників Юпітера, видимий рух Сонця навколо Землі та справжній рух Землі навколо Сонця». Отже, з Адамса ми дізнаємося, що в Болеславці існувала оригінальна приватна астрономічна обсерваторія, яка, на жаль, не збереглася донині.
Адамс не вказує назви вулиці та будинку, у якому вона містилася. Можливо, після неї ще залишилися б якісь сліди.
«Перед тим як залишити місто, варто повідомити тобі, що це місце народження Опіца. Хоча він жив менш ніж сто років тому, його вважають батьком німецької поезії. Його називають Лебедем Бобру, так само як англійці називають Шекспіра Лебедем Ейвону...»
Із цих вибраних фрагментів листів Адамса ми дізналися багато цікавого про місто та людей початку XIX століття. Цю інформацію я взяв із книги «Листи про Сілезію», виданої Вроцлавським університетом у 1992 році, і рекомендую її нашим читачам для літнього читання.