Я сьогодні бачив птахів високо, під хмарою О, як же я хотіла б ширяти разом із ними Летіти високо, далеко до рідних берегів Серцем припасти до землі Зробити її сльозами туги.
Плакуча верба на моєму шляху сумним голосом розповідає свою долю, мою долю, мою долю, людські долі.
є таке слово у світі, що пахне мені сіном і польовими квітами, смакує мені медом і джерельною водою, бачу його сонцем, лісом і річкою, так сумую за цим словом, а воно — дуже далеко.