1. IX за присутності Schaedowa і Schinkla пам’ятник встановили на Ринковій площі, біля виходу на вулицю Górna (Sierpnia 80); він важив 600 центнерів (30 т) і мав висоту 12,24 м. На південному боці золотими літерами написали присвяту від Фридриха Вільгельма III: "IHM WIDMETE DIESS EINFACHDENKMAL. FRIEDRICH WILHELM DER DRITTE" (Йому присвячую цей простий пам’ятник. Фридрих Вільгельм III). На південному боці колони написали: Bis hieher fuehrte Fuerst Kutuzow von Smoleńsk die siegreichen Fortschritte der russischen Heerschaaren, als Tod seinem ruhmvollen Leben ein Ziel setzte. Er war der Befreier seines Vaterlandes. Er war es, der den Weg bahnte zur Befreier der Volker" (Досі князь Кутузов Смоленський вів свої російські війська, які здобували перемоги, аж поки смерть не поклала край його славному життю. Він був визволителем своєї батьківщини. Саме він проклав шлях до визволення людей. Нехай буде благословенна свята пам’ять героя). На західній стіні колони розмістили перелік нагород, а внизу — дати народження і смерті. Усі написи на пам’ятнику виконані двома мовами — німецькою та російською — і розташовані на протилежних боках. Як я вже згадував, спочатку постамент стояв на Ринковій площі, де привернув увагу графа Фридерика Скарбека, професора Варшавського університету й учасника Листопадового повстання, який проїжджав через Bolesławiec. Він писав: "У цьому останньому містечку ще дуже помітні сліди війни — не стільки в зубожінні мешканців, скільки в пам’ятниках, споруджених після війни, і ядрах, що застрягли в стінах багатьох будинків. Найбільшою сучасною окрасою Ринкової площі є обеліск, споруджений 1893 року на пам’ять про князя Кутузова; рішенням міської влади його перенесли на місце, де він стоїть і сьогодні. Це зробили з політичних причин, а не, як намагалися пояснити, через труднощі руху на Ринковій площі. Пам’ятник символізував російсько-прусську дружбу, однак у 1890 році після смерті Бісмарка Росія переорієнтувала свою політику, а в 1892 році уклала в Петербурзі військову конвенцію з Францією, спрямовану проти Німеччини. Через рік пам’ятник перенесли. Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов, князь Смоленський, відомий передусім як головнокомандувач під Аустерліцем і переможець Наполеона. Гадаю, багато хто не усвідомлює негативної ролі, яку Кутузов відіграв в історії Польщі. У 1764–1767 роках він перебував у Польщі разом із російськими військами, які контролювали польську державу. У 1768 році брав участь у придушенні Барської конфедерації і, найімовірніше, у війні 1792 року та пацифікації повстання Костюшка. Він став фаворитом генерала Суворова, відомого, зокрема, різаниною у варшавській Празі. Під час російсько-турецької війни 1787–1791 років наглядав за польськими землями на схід від річки Буг. У перші роки XIX століття обіймав посаду генерал-губернатора у Wilno. Під час наполеонівських воєн Кутузов був противником польської державності.
Постскриптум
Із подивом прочитав статтю пана Longin Łukawski у «Słowo Polskie» від 6.01.1994, присвячену пам’ятнику Кутузову. Автор хоче популяризувати Bolesławiec за допомогою постаті Кутузова, а перешкоду для такої популяризації вбачає у «свідомості значної частини інтелектуальної еліти Bolesławiec». Гадаю, не слід знищувати історичні сліди, пов’язані з Кутузовим, однак ідея рекламувати польське місто за допомогою царського фельдмаршала є цілковитим непорозумінням. Аргументи можна множити. Щодо «свідомості», то вважаю, що з нею значно краще, ніж з історичною свідомістю автора. Medice cura te ipsum.