Середньовічний Болеславець — це передусім торгове місто. Уже на межі XII і XIII століть, а також у наступні роки тут відбувалися ярмарки. Наявні джерела засвідчують існування наземної князівської митної палати в Болеславці ще до 1251 року, тобто до заснування міста на німецькому праві. Тут використовували розташування міста на важливих торговельних шляхах: із Вроцлава до Лейпцига, із Вроцлава до Львувека, а далі до Єленя-Гури та Праги, а також зі Шпротави до Львувека-Шльонського. Князівська митна палата існувала до 1330 року, мито стягували біля міських воріт. Болеславецькі купці підтримували жваві зв’язки з рештою польських земель. Вони завозили лій і вовну, вивозили сукно. У добу П’ястів місто було найбільшим сілезьким ринком солі. Отже, торгівля сприяла збагаченню міщан. Купці також належали до найбагатших громадян міста.
Поряд із торгівлею значну роль відігравало й ткацтво. У XIV столітті в Болеславці існував цех сукнарів. У середині XVI століття сукнарством займалися близько 700 осіб (у місті проживало приблизно 3 тисячі мешканців). Тридцятилітня війна (1618–1648) спричинила масовий відтік ткачів із міста. Вони переселилися до Великопольщі, Лужиці та Бранденбургії. Після завершення війни до Болеславця повернулися лише одиниці. Значну роль відігравали ковальсько-слюсарні ремесла. У 1404 році серед чотирьох міських радників (групи найбагатших мешканців) було двоє ремісників-металургів — коваль і мечник. У 1563 році вже налічувалося 4 ковалі та 1 слюсар. Тридцятилітня війна загальмувала розвиток ремесла, і лише в 1650–1700 роках кількість ремісників цих спеціальностей істотно зросла. У 1655 році ковалі навіть мали власний цех. Значні прибутки болеславчани отримували з XIV століття від варіння пива. Пивоварні привілеї підтверджував кожен монарх, який сходив на престол. Болеславецьке пиво славилося своїми смаковими якостями. Його подавали як напій під час розкішних бенкетів у замку.
Кілька разів воно рятувало місто від ворогів: у 1427, 1469 та 1629 роках його використовували як викуп, який стягували війська, що облягали місто.
Починаючи з XIV століття в Болеславці виникали гончарні майстерні, що використовували багаті поклади керамічної глини поблизу міста. Цех гончарів не був численним, а його члени не були надто заможними, оскільки в реєстрі мешканців Болеславця за 1563 рік, який містив відомості про власників будинків і кількість наявної зброї, про гончарів не згадується. Тридцятилітня війна знищила наявні майстерні. Лише з другої половини XVII століття можна говорити про поступовий розвиток керамічного виробництва.
Отже, джерела збагачення міста були різноманітними, однак вирішальне значення для розвитку міста мала торгівля. Вона ж була основним містотворчим чинником.