Кожен мислячий громадянин нашої держави, незалежно від своїх поглядів чи приналежності, підтвердить, що польський шлях переходу до парламентської демократії та плюралістичної держави, що, безсумнівно, підтвердить історія, був взірцевим рішенням. Не було драматичних подій, учасниками яких стали інші держави (Румунія, Югославія чи Росія).
Від червневих виборів 1989 року минуло вже трохи часу. Підписанти круглого столу поділилися на низку таборів і підтаборів, але сама ідея, яку можна було б сформулювати як тезу «краще розуміти одне одного, ніж сваритися», і надалі залишається актуальною.
Те саме можна застосувати й до нижчого, місцевого рівня. Територіальне самоврядування, створення моделей самоврядної демократії вже має свій добрий і поганий досвід. Гасло створення спільних малих територіальних батьківщин набуває дедалі реальніших обрисів.
Досвід нинішньої каденції Самоврядування підтверджує, що існує потреба спільно дивитися в майбутнє, не озираючись постійно на минуле, однак не забуваючи, що минуле залишило в цьому місті тривалий доробок, якого не слід соромитися й забувати.
Місто Болеславець — це наша «мала батьківщина», і воно на це заслуговує. Почнімо мислити про нього глобальними категоріями, залучивши всіх, кому небайдужа доля цього прекрасного міста над Бобром, у П’ястівській Сілезії.
Товариство любителів Болеславця закликає та звертається до міської влади й Президента, угруповань і політичних партій, виборчих комітетів скликати міський «малий круглий стіл». Можливо, це стане взірцевим прикладом у масштабах усієї країни. Спільний погляд на місцеві проблеми всіх, хто мислить мудро, розважливо й доброзичливо.
Виборцям і кандидатам до майбутнього Самоврядування пропоную виборче гасло президента Клінтона: «Не питай, що Америка зробила для тебе, запитай, що ти зробив для Америки», яке можна було б перефразувати так:
«Не питай, що Болеславець зробив для тебе, запитай, що ти зробив для Болеславця».