У межах завдань учні IV класу Технікуму швейної справи проводили інтерв’ю зі своїми ровесниками на тему їхнього майбутнього місця та ролі в житті нашої країни.
Я хотіла б представити кілька характерних висловлювань, наданих Людмилою Самошинською з IV класу. Питання були такими:

Яке твоє ставлення до дійсності в Польщі, що тебе оточує?
Як ти оцінюєш власні можливості в найближчому майбутньому?
Чи вважаєш, що зможеш здійснити свої плани й амбіції, вступаючи в доросле життя?
Твій девіз на сьогодні?
А ось відповіді (через брак місця подані стисло):
ІВОНА: Я не бачу перспектив ні для себе, ні для інших. Багато молодих людей не можуть знайти роботу, не мають житла. Економіка не йде людям назустріч, а навпаки — «копає під ними ями». Мої можливості для доброго життя мізерні, бо після закінчення такої школи (Івона навчається в сільськогосподарській школі) я нікому не буду потрібна. Зараз ніхто не цікавиться фермером, який хотів би облаштувати своє господарство екологічно, чисто, сучасно й практично. Немає грошей на придбання техніки, розширення господарства та засоби, необхідні для його утримання в належному стані. Взявши кредит, я створила б собі більше клопотів через сплату відсотків, ніж отримала б користі. Девіз: Кожна людина, а особливо молода, повинна спиратися на те, що вміє.
АГНЄШКА: Я усвідомлюю, що нелегко. Щоб чогось досягти, я повинна за це боротися. Навіть якщо дійсність не зміниться, я намагатимусь випробовувати свої сили в постійній боротьбі. Не знаю, які в мене можливості. Хочу постійно вчитися й учитися. Підійматися над іншими. Я не сподіваюся, що моє життя буде легким, але хочу чогось у ньому досягти й щоб воно було цікавим. Моє життя тісно пов’язане з вірою в Бога, тому думаю, що саме Бог скеровуватиме мене та моє життя... Девіз: Вірити в себе, вірити в людей, вірити в Бога, вірити в краще завтра. Віра зміцнює.
БАРТЕК: Моє ставлення — трагічне. Свої можливості оцінюю як добрі, хоча вони могли б бути значно кращими. Загалом я не бачу можливості в нинішній ситуації в країні реалізувати свої плани. Девіз: «Carpie diem» (лови день) і «Non omnis moriar» (не весь я помру).
ПАУЛІНА: Жити дуже важко. Світом правлять гроші. Свої можливості я оцінюю то добре, то погано. Це залежить від удачі та людей, яких зустрічаєш. Побачимо, що покаже час. Плани, радше за все, здійсню. Я спробую все у сфері, до якої маю здібності. Бороятимусь за своє, доки не досягну мети. Девіз: Уперед, уперед і ще раз уперед.
РОБЕРТ: Гірше, ніж зараз, бути не може, але я великий оптиміст. Мені здається, що я досягну мети й реалізую плани. Зрештою, до ідіотів я не належу... Девіз: Уже краще, ніж було, а буде краще, ніж є тепер.
МАРТА: Я вважаю, що ми живемо в найпрекраснішій країні. Справді! Попри схильність нашого народу до сарматизму та пихатості, поляки здатні на неймовірні прояви суспільної солідарності. Якщо ми як народ будемо добрими, сильними, об’єднаними й не виступатимемо одне проти одного, а будемо солідарними, тоді все буде гаразд. Вважаю, що ми маємо великі шанси для власного розвитку. Я безумовно вважаю, що зможу здійснити свої плани. Усе залежить від здатності пробитися. Ніщо не є випадковістю. Девіз: Усе залежить від нас. Єдине, у що я вірю і чому довіряю, — це мій розум.
Войтек: Я оптиміст. Думаю, що маю шанси на вдалий старт у житті, бо я дуже працьовитий, але водночас мало амбітний. Девіз: Радіймо життю, будьмо сповнені оптимізму. Проживаймо кожен день і любімо одне одного.
Ось такі стисло висловлювання молоді. Залишається побажати всім моїм учням стільки щастя й такої сили пробиватися вперед, щоб вони могли гори звертати. Усім цьогорічним випускникам бажаю успішно скласти іспити. Усміхніться, завтра буде краще!