Весна 1813 року була для Болеславця періодом, коли майже щодня через місто проходили військові підрозділи. Разом із ними до міста приїздили також важливі особи. 18 IV 1813 р. о 16:30 до Болеславця верхи прибув цар Олександр I (1801–1825), а з ним князь Кутузов, англійський посланник лорд Cathcart і великий почет. Наступного дня до імператора приєднався його брат, великий князь Константин, на чолі кірасирського полку. Того самого дня в новій відкритій євангельській школі відбулося імпровізоване православне богослужіння за участю всього двору, який пізно пополудні вирушив у напрямку Любаня. 20 IV Кутузов захворів на сильну гарячку й був змушений повернутися до Болеславця, де оселився в будинку торговця сіллю Major von Mark. Його супроводжували козачий отаман Платов, розквартирований у доктора Wislizenus на Ринку, і лорд Cathcart, якого прийняли в маєтку радника Glaser. 22 IV хворого на тиф Кутузова відвідав Фрідріх Вільгельм III, прусський король (1797–1840), а через два дні надіслав йому з Берліна придворного радника Hufeland, від цього моменту відповідального за опіку над маршалом. Кутузова лікували троє лікарів: прусський особистий лікар доктор Wiebel, царський доктор von Willy і болеславецький доктор Wislizenus. Їхні зусилля були марними, адже ввечері 28 IV Кутузов помер у кімнаті на першому поверсі будинку, що належав M. von Mark, на вулиці Миколайській (на його зовнішній стіні вмуровано пам’ятну таблицю). Тіло на місці забальзамували, а внутрішні органи (а не серце, як згодом твердила легенда) помістили в маленьку цинкову труну, виготовлену майстром Августом Jenke, і 8 V поховали на пагорбі в нинішньому Bolesławice, поблизу вже неіснуючої каплиці святої Анни. 9 V тіло, до того виставлене для публічного огляду, поклали в цинкову труну й урочистою процесією перевезли до Шпротави, а далі — до Санкт-Петербурга. Перенесення було дуже урочистим. Саркофаг тягнули 6 коней, за ними їхала князівська карета, далі йшли слуги, священник, міська влада та учні болеславецьких шкіл.
Вже через кільканадцять днів у місцевого ремісника J. M. Bohm замовили монумент, який мав постати на місці поховання внутрішніх органів; його фінансували генерал Sacken і донька Кутузова, яка приїхала з Росії. 27 VII 1813 року відбулося освячення пам’ятника за участю 14-го піхотного полку, бургомістра Болеславця Kuerbis, пастора Senftleben, прелата von Stechow та багатьох інших осіб. Донині пам’ятка стоїть неушкодженою. Це невисока зламана колона, перев’язана дубовим вінком — символом вічності, встановлена на античному постаменті, на чотирьох сторонах якого викарбувано напис російською та німецькою мовами: «Fuerst Kutuzow Smolensky Schlummerte in ein besseres Leben hinueber ara 28 April 1813» («Князь Кутузов Смоленський заснув вічним сном 28 IV 1813»).
Мабуть, найціннішою архітектурною пам’яткою Болеславця є другий пам’ятник Кутузову, що стоїть на променаді біля вулиці Kubika. Авторами чавунного монумента були одні з найвідоміших митців XIX століття: Johann Gottfried Schadów і Karl Friedrich Schinkel. Досить сказати, що перший був придворним скульптором Фрідріха Вільгельма III, автором, зокрема, квадриги на Бранденбурзьких воротах у Берліні. K. J. Schinkel проєктував і будував передусім у Берліні, де спорудив кафедральний собор, театр, Altes Museum, палаци в Charlottenhof і Новий павільйон у Charlottenburg. У Сілезії його авторству належить величезний замок у Kamieniec Ząbkowicki. Обеліск виготовили із сілезького заліза на королівському ливарному заводі в Берліні. Його перевезли окремими частинами річками до Глогува, а далі возами до Болеславця. 17 VII 1819 року заклали наріжний камінь у присутності будівельного інспектора Tolkemit, офіцерів, міської влади та радників.
Продовження — у наступному номері.