Особливо цінну й плідну діяльність у нашому місті провадять сестри-еліжбєтки. Уже багато десятиліть ми пов’язуємо їх із монастирем св. Йосифа на вул. Кубіка, 4, де вони утримують дитячий будинок. Історія еліжбєток у Болеславці дуже цікава, тож коротко ознайомимося з нею.
Згромадження сестер св. Єлизавети було засноване 27 вересня 1842 року на Сілезькій землі, у Нисі. Його ініціаторкою була Клара Вольф, а співзасновницями — рідні сестри Матильда та Марія Меркерт і Франциска Вернер. Метою цієї конгрегації було й залишається служіння хворим, стражденним, самотнім і покинутим. Діяльність еліжбєток завжди відповідала величезній потребі. Про це свідчить хоча б той факт, що лише в Сілезії, не враховуючи інших чернечих осередків у Польщі та за кордоном, виникло понад 272 заклади, частина з яких уже не існує.
Досить рано — вже 14 жовтня 1865 року — еліжбєтки прибули до Болеславця, а про їхню діяльність дбали місцевий настоятель, канонік о. Франциск Кройц (пом. 6 VI 1904), а також пані Мінні та Зофія фон Вальдов. Спочатку сестри оселилися в орендованому будинку, а наприкінці 1871 року переїхали до будівлі поблизу костелу Успіння Пресвятої Діви Марії. У цей час вони займалися амбулаторним доглядом за хворими.
У 1907 році сестри збудували власний монастир св. Йосифа, до якого переїхали 7 серпня того самого року. У 1908 році вони облаштували там дитячий садок. Під час Першої світової війни дві сестри з болеславецького конвенту мусили працювати в лазареті.
Складний період Другої світової війни дім св. Йосифа пережив щасливо. Після війни й до 3 жовтня 1961 року заклад функціонував як дитячий будинок. У своєму домі сестри мали 50 місць для дітей. Там перебували діти віком від трьох до вісімнадцяти років.
21 серпня 1963 року еліжбєтки мусили переїхати з монастиря св. Йосифа на вул. Кубіка, 4, до квартири на першому поверсі будинку на вул. Домбровщаків, 1. Монастирську каплицю опечатали 9 листопада 1963 року, а Найсвятіші Дари перенесли до парафіяльного костелу Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1964 році тодішня влада ліквідувала каплицю в переданому сестрам монастирі св. Йосифа, а на її місці облаштувала кімнату відпочинку.
19 грудня 1965 року еліжбєтки урочисто відзначили 100-річчя свого існування та діяльності в Болеславці. Урочистості своєю присутністю вшанував єпископ Вінцентій Урбан, великий меценат цього згромадження й один із найвидатніших знавців історії та проблем Сілезії.
У 1970–1974 роках еліжбєтки працювали в Психіатричній лікарні в Болеславці. Пізніше вони домагалися повторного повернення монастиря та дитячого будинку на вул. Кубіка, 4, що відбулося у вересні 1991 року.
У 1904 році серед працівниць згаданого закладу бачимо, зокрема, сестру Кирію Фрейни. У 1910 році настоятелькою була с. Іта Ґерліх, якій підпорядковувалися шість сестер. Також у 1935 році в Болеславці працювали сім еліжбєток.
Після Другої світової війни, у 1949 році, настоятелькою була с. Вацлава Рехмаль, а в 1955 році — с. Анджея Щасни. До 1960 року в дитячому будинку зазвичай працювали сім-вісім сестер. Від 1961 року в Болеславці залишалися лише три-чотири сестри. У 1974 році настоятельці с. Цецилії Циман підпорядковувалася лише одна сестра. У 1984–1989 роках настоятелькою дому була с. Ґерарда Циман, з якою співпрацювали дві сестри. Натомість від 1991 року настоятелька с. Самуела Хростек і ще п’ять сестер розпочали діяльність у повернених монастирі та дитячому будинку.
Діяльність еліжбєток у Болеславці матеріально підтримували доброзичливі люди. У 1904 році до особливих доброчинців належав судовий секретар Ришард Люстіґ, а пізніше — інші, дуже часто анонімні жертводавці.
Про різноманітну й жертовну працю еліжбєток свідчать також інші факти: зокрема, у 1935 році сім сестер в амбулаторній опіці доглядали 486 хворих протягом 1343 днів і 183 нічних чергувань, а в їхньому дитячому садку тоді було 60 дітей. Потім, наприклад, у 1960 році бідним видали 972 порції їжі. У 1970 році в амбулаторному догляді допомагали 20 хворим, додатково зробивши 120 ін’єкцій. Тоді ж у чернечому домі протягом дня опікувалися 12 дітьми. І нарешті, у звіті за 1987 рік зазначено, що сестри катехизували 360 дітей 14 годин на тиждень і видали бідним 956 порцій їжі.
Нині в монастирі св. Йосифа на вул. Кубіка, 4, перебувають дев’ять сестер, які опікуються 35 вихованцями віком від 3 років і до їхнього самостійного життя. Сестри називають своїх підопічних «улюбленими дітьми», які вже не завдають стільки труднощів, як на початку, тобто у 1991 році.
Серед проблем, які найбільше дошкуляють як вихованцям, так і опікунам, передусім слід назвати фінансові труднощі. Крім того, будівля потребує ремонту. Зокрема, потрібно відремонтувати дах і деякі кімнати. Сестри, дбаючи про дітей, шукають для них прийомні сім’ї, які взяли б на себе труднощі усиновлення.