У МИНУЛОМУ
Вступ у XX століття й надалі активізував міську раду щодо модернізації вигляду міста та розбудови технічної інфраструктури.
У 1903 році в місті запустили насосну станцію на вулиці Dolne Młyny, що започаткувало розбудову сучасної для того часу мережі водогонів і водозаборів, які служать місту й донині. Водночас було вжито заходів для сполучення міста залізничними лініями з навколишніми селами. У 1906 році збудували залізничну лінію до Nowa Wieś Grodziska, а в 1912 році — залізничне сполучення до Modła. У 1907 році місто отримало важливу культурну установу — Музей історії у старій башті (нині Музей кераміки). Промислові підприємства міста інтенсивно розбудовувалися. У 1912 році в місті запустили фабрику білизни, камвольну прядильню, 2 парові млини, 1 водяний млин і, що цікаво, скляний завод, який спеціалізувався на виробництві негативного скла для потреб фотографії.
Про місто в період Першої світової війни ми маємо мало інформації. Але місто, мабуть, втратило в цій війні чимало солдатів. Кладовище цих солдатів розташовувалося на території нинішнього парку Waryńskiego, а цвинтарна каплиця — це нинішні м’ясні магазини на території цього парку, поруч із церквою п’ятидесятників.
У 1918 році Bolesławiec опинився в межах Веймарської республіки. Постала нова міська рада, багато членів якої були діячами соціал-демократії, що в березні 1919 року сформували її ядро. Бургомістром став Dr Koltzenborg, а до складу ради входили прізвища, що звучали по-польськи, наприклад Kahalowsky, Lensky, Michalsky, а також відомий промисловець Bolesławca Hoffman. 1 жовтня 1920 року місто отримало новий бетонний міст через Bóbr. Того ж року розпочалося будівництво мідеплавильного заводу, завершене в 1930 році (нинішні Zakłady «Wizów»).
Рекреаційні потреби мешканців міста значною мірою задовольнили, коли в 1924 році розпочали будівництво комплексу купалень над Bóbr, завершене в 1925 році (нинішні басейни MOSiR). Також римо-католицька парафія доклала зусиль для прикрашання своєї церкви, свідченням чого стало покриття церковної вежі новим неоготичним шпилем у 1926–1928 роках. У 1933 році Bolesławiec увійшов до складу Третього рейху. Велика економічна криза завершилася. Розпочався інтенсивний розвиток промисловості для потреб нової держави. Особливо розвивалася керамічна промисловість.
У 1936 році працювали 7 гончарень, 2 підприємства художньої кам’яної кераміки, 4 підприємства керамічної промисловості. Підприємства «Reinholda» на вулиці Polna перетворилися на художні підприємства, покликані відновити «давній стиль». На них працювали 79 осіб. А на керамічних підприємствах загалом працювало близько 1000 осіб. Bolesławiec отримав дуже добре дорожнє сполучення з Wrocław, коли в 1936 році поблизу міста було збудовано автостраду. Вона мала з’єднати Berlin із Charków, а значна частина робіт була реалізацією гасла Третього рейху про будівництво автострад значною мірою громадськими силами; наприклад, усі шляхопроводи й мости на автостраді були дипломними роботами студентів Гданської політехніки.
Початок Другої світової війни багато що змінив у місті. Bolesławiec був потужним військовим гарнізоном, а багато підприємств переорієнтували на виробництво для потреб міста, наприклад «Concordia», яка виготовляла елементи для бронетехніки, а на території Metalplast будували макети, що імітували літаки. У Bolesławiec були дві філії концентраційного табору «Gross Roser», розташовані на згаданих підприємствах. Вартова кампанія містилася в будівлях нинішнього Зaanu Szkól Budowlanych, але це вже тема для іншої публікації.
Шановні читачі
Починаючи з листопада 1993 року в 7 номерах «Голосу Болеславця» я опублікував цикл «З роботи міської ради» та «У минулому». Починаючи з XIII століття й до 1939 року я намагався подати стислий огляд найцікавіших і найважливіших подій в історії нашого міста. За невеликої кількості історичних публікацій я сподівався, що це допоможе особливо учням, а також тим, хто цікавиться історією міста, розширити свої знання, перш ніж буде опублікована підготовлювана монографія міста.