У 1918 році в Кракові діяли «Польський самаритянин» та Крайове товариство Червоного Хреста. У Варшаві, окрім Польського комітету санітарної допомоги, який із 1914 року утримував власні санітарні заклади, працювало кілька різних установ із подібними завданнями, а саме: Польське товариство допомоги жертвам війни, рятувальна служба, Центральний комітет опіки над солдатом, Ліга жінок військової рятувальної служби, Академічний комітет допомоги студентам-солдатам та багато інших. Усі ці установи, відповідно до своїх сил і можливостей, створювали перев’язувальні пункти на фронті й у тилу армії, утримували шпиталі для поранених, вербували, організовували та поспіхом навчали добровільні санітарні кадри. Однак ця допомога війську та цивільному населенню, постраждалому від війни, яку надавали стільки різних установ, не мала необхідних у таких випадках злагодженості, цілеспрямованості й плану. Саме тоді, коли на східних кордонах Польщі ще точилися бої, «Польський самаритянин» висунув ідею об’єднання всіх польських гуманітарних організацій в одну національну організацію — Польське товариство Червоного Хреста. 18 січня 1919 року він скликав у Варшаві, під почесним головуванням Heleny Paderewskiej, збори представників усіх згаданих організацій, у присутності представників польського уряду, війська та органів самоврядування м. Варшави. Цей історичний з’їзд відбувся в залах варшавської ратуші. Після короткої дискусії ухвалили створити одну загальнопольську організацію Червоного Хреста, затвердили статут і обрали Головний комітет. Насамперед Головне правління розпочало координаційну роботу всіх організацій, які діяли в той час, відповідно до принципів: ГУМАННІСТЬ НЕЙТРАЛЬНІСТЬ ДОБРОВІЛЬНІСТЬ ЄДНІСТЬ УСЕОСЯЖНІСТЬ. Хоча польський народ відновив свою незалежність і став суверенною державою ще восени 1918 року, ПОЛЬСЬКИЙ ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ отримав повні міжнародні права лише після визнання його Міжнародним комітетом Червоного Хреста 14 липня 1919 року. Відтоді розпочався новий період його офіційної діяльності та національного представництва в цій великій міжнародній родині. І ось на прикладі Польщі виявилося, що у важкі часи організації Червоного Хреста утворюють своєрідний безперервний ланцюг взаємодопомоги. Так було під час останньої війни, у важкі часи відновлення життя в повоєнний період, пам’ятного грудня 1981 року — і так відбувається донині.
У 1994 році минає 75 років від заснування ПОЛЬСЬКОГО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА, який став символом любові та дружби.
Підготував S. Leszczyński
(Територіальне представництво ПОЛЬСЬКОГО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА в Болеславці звертається з ввічливим проханням опублікувати виправлення через наше упущення. А саме, було пропущено прізвище пані Hannylory IIczyny, яку 26 листопада 1993 року було відзначено Почесною відзнакою IV ступеня Польського Червоного Хреста. Щиро перепрошуємо).