Перший осередок на польських землях Згромадження Сестер-адораторок Крові Христової заснувало в Болеславці 2 серпня 1945 року. Адораторки оселилися в парафіяльному будинку св. Стефана, чималих заслуг у цьому доклав тодішній пробощ о. Andrzej Gromadzki. Вісім сестер прибули тоді з Югославії разом із транспортом репатріантів. Ця подія була пов’язана з поверненням до країни польських громадян, на яких чекали будинки й поля на повернених землях.
Навесні 1947 року сестри переїхали до будівлі на вулиці Zgorzeleckiej, 23, де колись містився чоловічий монастир св. Quirina, згодом лікарня, потім будинок престарілих, а під час Другої світової війни — військовий шпиталь радянських солдатів. Згромадженню також виділили трохи землі в селі Łaziska, розташованому приблизно за 4 км від монастиря. Першою настоятелькою дому стала с. Annuncjata (померла 22 травня 1947 року). Згодом прийшли також три постулантки, а 23 вересня 1947 року з Югославії прибули ще чотири польські адораторки. Після смерті с. Annuncjata всією спільнотою керувала с. Lidwina Sikora.
Черниці жили дуже бідно; продовольства за картками було мало, узимку в печах палили лише раз на тиждень. Робота в полі в Łaziska була дуже важкою. Сестрам іноді доводилося вставати о 3-й годині ранку, а після виснажливого дня вони пішки поверталися з Łaziska до Болеславця.
Наприкінці 1947 року дві сестри почали працювати в дитячому садку. Другий осередок заснували також у Łaziska (він існував у 1947–1966 роках), а в 1948 році розпочали викладати релігію в початковій школі в Болеславці.
На жаль, наступні 1949–1956 роки були особливо складним періодом для Батьківщини, Церкви та Сестер-адораторок у Болеславці. Згромадженню загрожували ліквідація й конфіскація майна. Ситуацію додатково ускладнювала відсутність дозволу Конгрегації у справах чернечих орденів у Римі, яка не дозволяла польським адораторкам відкрити новіціат. На щастя, кардинал о. Stefan Wyszyński, скориставшись спеціальними повноваженнями, 21 січня 1951 року дозволив відкрити новіціат.
Лише з 1957 року болеславецькі адораторки змогли розгорнути ширшу діяльність. Тоді виникли їхні доми у Lwówku (1957–1979), а також у Wrocław при вул. Staszica та на вул. Próchnika (1957–1959), а роком пізніше — у Zawidów, на кордоні з Чехією. У згаданих місцевостях сестри катехізували дітей, опікувалися церквою, керували хором і схолою та давали уроки музики.
У 1960 році монастир у Болеславці та підпорядковані йому осередки в Нижній Сілезії стали більш самостійними, отримавши в ієрархії Згромадження назву «Делегація». Виникали й наступні чернечі доми. 13 грудня 1965 року «Делегація Болеславець» отримала назву Польської провінції Згромадження Сестер-адораторок Крові Христової. Провінційною настоятелькою призначили с. Miriam Jaskot.
Наступною важливою подією в історії болеславецького монастиря стали перші відвідини генеральною настоятелькою адораторок у Римі, матір’ю Marciana Heimerman, які відбулися 1968 року. Це дало змогу після понад двадцяти років ізоляції встановити контакт польській групі сестер з рештою згромадження.
У пізніший період болеславецький монастир дещо втратив значення після перенесення 31 серпня 1974 року осідку провінції з Болеславця до Wrocław. Саме Згромадження, однак, розвивалося, виходячи за межі Нижньої Сілезії.
Нині в Болеславці існують два чернечі доми адораторок — на вул. Zgorzeleckiej та при костелі Успіння Пресвятої Діви Марії. З огляду на 50-ту річницю Згромадження Сестер-адораторок у Польщі, яка припадала на 1996 рік, а передусім на їхню безперервну присутність у Болеславці, слід сказати, що Згромадження прижилося й приносить плоди, сприяючи зростанню духовної культури.