Ніхто не є самотнім островом і не живе лише для себе. Тим, ким ми є, значною мірою завдячуємо поколінням, які жили до нас. Бабусі й дідусі — саме ті, хто восени життя може побачити в наших діях реалізацію своїх мрій і зусиль. Дивлячись із цієї перспективи, ми зобов’язані їм вдячністю, яку намагаємося виявляти різними способами.
Цьогорічний День бабусі й дідуся в Ocice був особливо урочистим, адже його поєднали з різдвяною зустріччю для людей старшого віку. На неділю, 23 січня, усі бабусі й дідусі отримали естетично оформлені учнями запрошення до сільського клубу на ретельно підготовлене для них свято. Про те, щоб захід був гідним його учасників, за кілька тижнів до цього почала дбати наша бібліотекарка пані Bernadeta Biegacz. Солтиска села Ocice пані Stanisława Potocka патронувала захід, а також разом із учнівським самоврядуванням та його наставницею Ewą Merdas брала активну участь у таких буденних справах, як прикрашання зали чи розставляння столів. Дуже милими були виступи малюків — онуків, підготовлені пані Lidia Dąbal.
Beata Olesiak, шкільна катехитка, підготувала урочисту ораторію, яку глядачі прийняли дуже тепло. Директор школи Cezariusz Rudyk подбав про технічний бік урочистості, обслуговуючи акустичну апаратуру, позичену в дружній школі № 5 у Bolesławiec, але насправді підкорив серця всіх бабусь своєю бездоганною грою на гітарі, під яку також акомпанував під час ораторії. На особливі слова визнання заслуговує ксьондз Edmund Tkocz, який прийшов з оплатком і до пізнього вечора разом із людьми старшого віку співав колядки, релігійні пісні та пісні, незважаючи на те, що під час ранкової меси знепритомнів біля вівтаря. Головна організаторка Bernadeta Biegacz подбала про все. Навіть про те, щоб на столах з’явився смачний пиріг. Зусилля організаторів винагородили сльози зворушення й вдячності на обличчях бабусь і дідусів, яким ми щиро дякуємо за численну участь, спогади, теплі слова та роздуми. За те, що ми могли спокійно радіти власній присутності. Бажаємо їм багато світлих і здорових років та насмілюємося запросити наступного року, усвідомлюючи, що багато добра в нас є саме плодом їхніх зусиль. Нам залишається лише сподіватися, що завдяки зусиллям сільської ради, війта та ради ґміни нам вдасться зустрітися в новому сільському клубі, запланованому на цей рік.