Приблизно пів року тому родове село спіткала заслужена честь, якою я можу назвати присвоєння назв вулицям. Пишу «заслужена», тому що Kruszyn довгий і широкий, і «вулиць у нас удосталь». Щоправда, деякі злісні Bolesławianie прокоментували цей знаменний факт твердженням, що в усьому Kruszyn буде лише одна вулиця — і то «Головна» (до речі, цілком випадково я саме на цій вулиці), але ми зовсім цим не перейнялися.
З блиском в очах ми вітали нові таблички з адресою на дверях. Однак мушу особисто визнати, що третя зміна адреси (хоча я й досі займаю ту саму резиденцію) спричинила в мене легке змішання спогадів. Спочатку біля номера будинку в мене була літера «G», потім «M», а тепер змінився вже й номер.
Перебуваючи в медичному центрі, я не змогла протягом 10 секунд правильно назвати свою адресу, белькочучи: «…Kwiatowa е-е… ні, Klonowa 47 е-е…46…». Пані на рецепції підозріло на мене подивилася, ретельно перевіряючи відповідність фотографії оригіналу в страховому посвідченні. Що ж — я це пережила.
Усіх знайомих — дальніх і близьких — я самовпевнено повідомила про зміну адреси. Але в мене небезпечно підвищується рівень адреналіну, коли певна частина моєї родини з маніакальною впертістю пише в адресі: osiedle PGR. Власне, я мала б цьому дуже радіти, адже «сміх — це здоров’я», а моїм колегам по роботі це приносить стільки радості, наче несподіваний подарунок. Щоправда, сама я не можу зберегти серйозність, коли подумки (але не в мріях) бачу серед ночі великий неон, що світиться: Osiedle PGR. Яка ж це радість для естетів.
Мої маленькі сутички з адресою я вже, власне, могла б завершити, але мушу зізнатися в одному гріху. Коли хтось чужий читає мою адресу й називає Kruszyn містечком, я ні підтверджую, ні заперечую.