Мало хто усвідомлює, що багатством Болеславецької землі в Середньовіччі було золото. Золотоносну територію між Львувеком і Болеславцем утворювали три райони: землі на схід і захід від Львувека (Плу́чки, Дворек, Бєлянка), територія між Влодиціами, Желі́шувом, Устронєм і Ска́лою, а також третій район, розташований на південь від Болеславця (ліси між Боже́йовицями та Болеславцем).
Товщина золотоносного піску в середньому становила 1,5 м. Він містив у середньому 0,2 г золота на тонну, але в деяких місцях його кількість сягала 1,5 г на тонну.
Це створювало підстави для рентабельного видобутку. Важко точно визначити, коли відкрили золото й розпочали його видобування. Золоті крупинки вимивали із золотоносного піску, що залягав безпосередньо під поверхнею землі.
Багато що вказує на те, що виникнення міського поселення в Болеславці було пов’язане з діяльністю золотошукачів.
У рукописі Chrtystiana Rutharda, міського хроніста XVII століття, під датою 1180 року читаємо: «...тут видобуток золота був добре розвинений і приносив великий дохід, через що князь Болеслав вирішив, що колишнє село Три Корчми у 1190 році підніс до статусу міста й дав йому назву Boleslavia...» Ruthard безпосередньо пов’язує виникнення міста із золотодобуванням. Він згадує легендарні Три Корчми та розповідає про надання місту назви князем Болеславом Високим. Це можна пов’язати з тим, що в Нижній Сілезії найдавніші локації на німецькому праві виникали там, де видобували золото: прикладами є Злотория — 1211 рік, Львувек — 1217 рік. Для порівняння: Вроцлав — 1242 рік, Легниця — 1252, Глогув — 1253 рік.
далі буде.