Хоча наш відкритий лист не був адресований меру міста, ми користуємося передбаченим для преси правом на репліку, щоб надати змістовні доповнення щодо порушених питань. На жаль, мусимо констатувати, що надруковані розлогі «пояснення» мало додають до суті справи, якщо відкинути спробу повчати нас із позиції «непогрішної влади, яка все знає найкраще».
Власні аргументи ми виклали досить чітко, тому нас дивує спроба розмірковувати й шукати приховані підтексти у відкритому листі. Ситуація місцевого — і не лише — ремесла є просто драматичною, звідси й спроба закликати до раціоналізації дій у рідному середовищі.
Детальні пояснення та числові дані — лише частина правди, навіювано й барвисто описаної господарем Болеславця. Правди, до того ж не позбавленої змістових помилок, адже, наприклад, виконавець, заробивши 1 млрд злотих, сплатив би до державного бюджету 35-відсотковий податок, тобто 350 млн злотих, з яких Воєводське управління, напевно, передало б місту певну суму у вигляді дотації, не враховуючи податку із заробітної плати, хоча це й не надто значна сума, оскільки виконавець із Любіна найняв лише 3 мешканців Болеславця за договором-дорученням на 4 місяці. Водночас виникає ще один сумнів: чи справді в межах тендера на укладання тротуарної плитки (звідки площа 6 тис. м², якщо, як повідомлялося, бюджетні кошти резервувалися на площу вдвічі меншу?) не було конкурентних пропозицій?
Чому в тендері брали участь компанії за межами Болеславця, а не місцеві (переможець із Любіна навіть не має власного телефону, а користується телефонами знайомих), чому не було публічних оголошень у місцевій пресі? Один із місцевих ремісників дізнався про це вже після завершення процедури, хоча хотів укласти плитку набагато дешевше; до того ж він уже виконував такі роботи в місті без найменших зауважень щодо якості. Сумніви викликає також «оснащення» чужої компанії, адже фактично роботи виконувалися вручну, що, безперечно, збільшило вартість інвестиції. Додаймо, що подібне обладнання — трактори, вібратори та граблі — мають і місцеві ремісники. Парадокс полягає в тому, що виконавець продемонстрував іншу технологію, ніж застосував на практиці. Нас цікавлять принципи розрахунку за ці роботи, вид використаного прейскуранта та фактичні витрати. Ми наполягаємо на думці, що безробітних із Болеславця слід було б залучити значно більшою мірою, що місто зобов’язане дати їм можливість бути активними й працювати на спільне благо. Не розширюємо тему через брак місця в газеті.
Після 3,5-річного терміну повноважень міська влада налагодила діалог із Цехом різних ремесел, тобто вже на схилі каденції ради. Що ж, краще пізно, ніж ніколи. Однак нас дивує нав’язливий догматизм думок, повчання та дискредитація відмінних поглядів. Хизування власною господарністю та правильністю економічних рішень не личить владі, яка мислить раціонально, адже ми — на жаль — маємо надто багато прикладів навіть у макромасштабі невідповідності слів і вчинків, про що свідчать, зокрема, економічні та політичні потрясіння в усій Польщі. Ми не вважаємо, що Болеславець є винятковим «оазисом щастя», тому залишаємо за собою право на різноманітні громадські дії в межах надання ваги самоврядній діяльності, яку слід розглядати не вербально, а змістовно. І це не може ображати Пана мера міста.
Попри неприязні слова й жести ремесло не занепадає духом, гідно служачи суспільству. Як і щороку, за власні внески ми передамо святкові пакунки всім вихованцям Дитячого будинку. Також навчаємо в ремісничих майстернях учнів Спеціальної школи. Нас не переконала аргументація Пана мера, що інші кращі. Тож ми хочемо взяти власні справи у свої руки як мешканці та співгосподарі Болеславця, який ми відбудовували й будували протягом багатьох років. Це діяльність заради суспільного блага.
Старшина Цеху
Eugeniusz Stachowski