4 грудня в нашій країні відзначають День шахтаря. Цього дня ми звикли вітати всіх тих людей, які, ризикуючи власним життям, видобувають багатства Землі. Наше місто, хоча за дивним збігом обставин опинилося за межами мідного басейну, й надалі пов’язане з гірничодобувною промисловістю завдяки людям, які працюють у розташованій неподалік мідній шахті. Нині, коли найближче до нас гірничодобувне підприємство «Konrad» перебуває в процесі ліквідації, а видобуток мідної руди припинено, небагато людей пам’ятають містотворчу роль цього підприємства.Гірничодобувне підприємство «Konrad» було створене як державне підприємство 21 грудня 1949 року. У 1959 році його підпорядкували новоствореному Гірничо-металургійному об’єднанню кольорових металів у Катовіце. У 1968 році підприємство «Konrad» увійшло до складу Гірничо-металургійного комбінату міді в Любіні.Упродовж усього часу існування підприємства його основною діяльністю були видобуток мідної руди, її переробка та збагачення методом флотації. Від початку свого існування підприємство «Konrad» суттєво впливало на Болеславець і весь Болеславецький повіт, забезпечуючи значну кількість робочих місць — близько 3000.Найважливішим для міста, однак, був внесок підприємства в розвиток житлового будівництва. Вже на початковому етапі його існування відремонтували комплекс житлових будинків у районі вулиць Жвірки і Вігури та Кароля Мярки. У 1953–1954 роках здали 352 житлові кімнати. У наступний період, у 1958–1963 роках, за кошти підприємства збудували цілий житловий район у районі вулиць Спокойної, Зигмунта Августа, Марцинковського та Алеї Війська Польського, а також поселення одноквартирних і двоквартирних будинків на вулиці Конрадовській. Загалом здали 1497 житлових кімнат. Для порівняння, інші підприємства за цей самий час збудували 394 кімнати. У період створення житлового кооперативу «Bolesławianka» 1965 року основну групу його засновників становили працівники підприємства «Konrad».Зростання кількості працівників підприємства «Konrad» і підприємств, пов’язаних із шахтою, супроводжувалося збільшенням кількості мешканців Болеславця. У шахті працювало дедалі більше людей із території повіту. Наслідком цієї тенденції стало перетворення повіту на промисловий осередок. Відносно високі заробітки працівників підприємства дали мешканцям міста й околиць нову купівельну спроможність, зріс попит на матеріальні блага. Наслідком цього став розвиток торгівлі та громадського харчування: кількість торговельних закладів зросла з 89 до 165, а пунктів громадського харчування — з 7 до 17. Упродовж усіх 1960-х і 1970-х років підприємство «Konrad» впливало на розвиток будівництва, транспорту й торгівлі Болеславця. Воно також підтримувало спортивні інвестиції, такі як будівництво міського стадіону та штучної ковзанки, яку збудували завдяки використанню обладнання, застосовуваного для проходки шахтних стовбурів методом заморожування.У 1975 році рішенням державної влади, у зв’язку з новим адміністративним поділом країни, місто й шахта опинилися у двох різних воєводствах.Попри це підприємство «Konrad» і надалі утримувало в Болеславці будинок культури, робітничий гуртожиток і школу.Розвиток нового Мідного басейну та складна економічна ситуація в країні спричинили відмову від планів будівництва шахти «Bolesławiec», а 1987 року Міністр металургії та машинобудівної промисловості ухвалив рішення про ліквідацію підприємства «Konrad» з 1 липня 1987 року; завершення ліквідації призначили на 31 грудня 1993 року.Підприємство «Konrad», яке було головним містотворчим чинником, стало місцем роботи для одного покоління «конрадівців», як їх популярно називали в місті. Цим людям, які будували шахту, які протягом довгих років, часто ризикуючи життям і працюючи у складних геологічних умовах, видобували мідну руду, сьогодні так часто бракує поваги молодого покоління. Дедалі частіше вони проводжають на цвинтар у своїх прекрасних шахтарських строях померлих товаришів. У розмовах у колі друзів вони часто шкодують, що золоті роки розвитку шахти минули. Чи, можливо, колись державна влада знову вирішить будувати нові шахтні стовбури й видобувати мідну руду, яка, зрештою, досі є в околицях нашого міста?Можливо, через кілька років наступне покоління шахтарів співатиме веселі пісні на традиційній Пивній корчмі напередодні професійного свята шахтарів. Думаю, я не буду самотньою, висловлюючи таку надію та складаючи найкращі побажання всім людям шахтарської праці й їхнім родинам.